Зустріч путіна, Зеленського і Трампа: Портников оцінив реальність саміту та чи наблизить він мир

путін наразі не стільки готовий до зустрічі в сенсі щирого прагнення миру, скільки змушений розглядати такий сценарій під тиском обставин. Така теза відома в експертному середовищі й часто звучить у коментарях політиків та аналітиків. У контексті можливого формату переговорів за участі ключових лідерів світу важливо розуміти, що будь-який дипломатичний жест має і внутрішньополітичні, і зовнішньополітичні мотиви. Саме тому оцінка вірогідності саміту та його потенціалу для досягнення миру вимагає зваженого аналізу.

Чому саміт може відбутися, але не обов'язково принести мир

Ініціативи щодо зустрічей лідерів зазвичай мотивовані низкою факторів: міжнародним тиском, економічними санкціями, внутрішньою нестабільністю або прагненням створити імідж перемовника. У випадку з путіном, Зеленськийем і Трампом ці фактори перетинаються. З одного боку, путін може шукати шляхів зменшення міжнародної ізоляції, з іншого — демонструвати гнучкість на міжнародній арені без значних поступок у питаннях стратегічної важливості. Аналітики, серед яких і Портников, підкреслюють: реальність саміту більше залежить від компромісів сил, ніж від щирого прагнення до примирення.

Для Зеленськийа участь у глобальній розмові з лідерами, які мають вагу у вирішенні конфлікту, може посилити міжнародну підтримку України та привернути увагу до гуманітарних і безпекових вимог. Для Трампа це шанс продемонструвати роль посередника і відновити вплив на світову політику. Однак сам факт зустрічі не гарантує ефективних результатів: без чітких механізмів контролю, конкретних планів повернення територіального суверенітету та гарантій безпеки обговорення ризикує залишитися деклараціями.

Які умови мають бути виконані для реального прогресу

Для того, щоб зустріч лідерів дійсно наблизила мир, потрібні попередні домовленості та загальні рамки, які б обмежували простір для маневру та інструментально фіксували результати. Серед базових умов можна виділити: впровадження незалежного механізму моніторингу, фіксація етапів відведення військ, гарантії безпеки від міжнародних організацій і чіткі часові межі для виконання домовленостей.

Портников та інші аналітики наголошують, що без гарантій виконання будь-які домовленості ризикують стати черговим політичним документом без практичної сили. Крім того, важливу роль відіграє внутрішня політика країн-учасниць: лідери, які мають слабкі позиції всередині країни, можуть використовувати саміт для піару, а не для реальних рішень. Наявність верифікаційних механізмів і мостів довіри між сторонами — ключ до зниження ризику повторення конфліктів.

Ризики, сценарії та вплив на міжнародну безпеку

Навіть за умови проведення саміту, існує низка ризиків, які можуть ускладнити процес досягнення миру. По-перше, ризик маніпуляцій і використання переговорів як інструмента для зняття санкцій без реальних кроків у напрямку деескалації. По-друге, можливість повернення до жорсткої риторики після завершення заходу, якщо домовленості будуть недеталізованими. По-третє, ризик підриву довіри у разі порушення взятих зобов'язань.

Проте є і позитивні сценарії: чітко прописаний план дій, міжнародний моніторинг і поступове відновлення економічних зв'язків можуть створити умови для стабілізації. Крім того, участь сильних гравців на міжнародній арені, таких як Трамп, може допомогти мобілізувати додаткові дипломатичні важелі для виконання угод. Водночас роль громадянського суспільства, незалежних медіа та міжнародних інституцій залишається критичною для контролю за виконанням домовленостей.

Підсумовуючи, варто відзначити: сам факт організації переговорів між ключовими лідерами — це вже ознака готовності робочих форматів, але не гарантія миру. З огляду на висновки Портникова, ймовірніше, що такі зустрічі відбуватимуться під тиском обставин і стратегічних розрахунків, а реальний прогрес вимагатиме системної підготовки, прозорих механізмів і міжнародних гарантій. Без них навіть найбільш медійні переговори ризикують завершитися без стійкого результату.