«Зрада Європи»: у Німеччині обурилися новою роботою Шредера в РФ

Призначення колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера на керівну посаду в російському бізнесі спричинило нову хвилю обурення в німецькому політичному та експертному середовищі. Йдеться про роботу в мережі гіпермаркетів Globus, яка продовжує діяльність на російському ринку. За повідомленнями, Шредер має займатися супроводом стратегічного розвитку компанії в росії.

Для критиків ексканцлера це рішення стало черговим підтвердженням того, що він не має наміру розривати зв’язки з російськими діловими та політичними колами. У Німеччині наголошують: після початку повномасштабної війни проти України подібна співпраця виглядає не просто як приватна кар’єрна домовленість, а як символічний жест на користь держави-агресора.

У Німеччині заговорили про «зраду Європи»

Одним із найгостріших критиків нового призначення став депутат Бундестагу, представник Християнсько-демократичного союзу та експерт із зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер. Він назвав рішення Шредера «зрадою Європи та власної країни».

На думку німецького політика, колишній канцлер не може претендувати на нейтральну роль консультанта або незалежного представника бізнесу. Його багаторічні контакти з російськими енергетичними компаніями, а також особисті стосунки з керівництвом РФ сформували стійке сприйняття Шредера як людини, яка допомагає Москві зберігати вплив у Європі.

Кізеветтер також звернув увагу на публічний характер нового призначення. За його словами, кожен, хто демонстративно підтримує Шредера та співпрацює з ним, фактично показує власну політичну позицію. Йдеться не лише про роботу конкретного німецького політика, а й про те, наскільки частина європейського бізнесу готова й надалі взаємодіяти з росією попри її агресію проти України.

Ця реакція відображає ширшу дискусію в Німеччині. Країна тривалий час намагалася відокремити економічні зв’язки від політичних конфліктів, однак російське вторгнення зробило таку модель дедалі менш прийнятною. Будь-яка співпраця з російськими структурами тепер оцінюється з урахуванням її можливого впливу на санкції, репутацію Європи та здатність Москви фінансувати війну.

«Нове лобістське замовлення» для ексканцлера

Професор політології Кельнського університету Томас Єґер заявив, що у Шредера фактично з’явилося нове лобістське замовлення в росії. Експерт вважає, що колишній канцлер використовує свій статус, політичний досвід і міжнародні контакти для збереження доступу до російського бізнес-середовища.

Посада в Globus може бути формально пов’язана з економічним консультуванням, однак для російської сторони участь відомого європейського політика має додаткову цінність. Присутність Шредера дозволяє створювати враження, що співпраця з російським ринком залишається прийнятною, а західні еліти нібито не відмовилися від діалогу з Москвою.

Саме це найбільше непокоїть німецьких оглядачів. Колишні високопосадовці мають значний символічний капітал навіть після завершення кар’єри. Їхні рішення впливають на сприйняття міжнародних подій, а робота в російських компаніях може бути використана кремлем як доказ нібито відсутності ізоляції.

Німецький економіст і професор мікроекономіки Бранденбурзького технічного університету в Котбусі Ян Шнелленбах висловився ще жорсткіше. Він дорікнув Шредеру «безсоромністю», поставивши під сумнів пояснення щодо стану здоров’я ексканцлера.

Економіст іронічно поцікавився, чи не мають російські гроші «цілющої сили». Така заява стала реакцією на попередні повідомлення про те, що Шредер нібито є надто хворим для участі в судовому процесі в Німеччині. На думку критиків, готовність працювати на російський бізнес суперечить твердженням про нездатність ексканцлера з’явитися перед судом або виконувати інші публічні обов’язки.

Багаторічні зв’язки Шредера з росією

Герхард Шредер очолював уряд Німеччини з 1998 до 2005 року, а також керував Соціал-демократичною партією Німеччини. Після відставки він зберіг впливові контакти у європейських політичних та економічних колах, однак водночас став одним із найбільш суперечливих німецьких політиків.

Причиною критики стала його робота на російські енергетичні компанії та близькі відносини з президентом РФ володимиром путіним. Шредер обіймав посади, пов’язані з великими російськими енергетичними проєктами, зокрема після завершення перебування на посаді канцлера. Через це його неодноразово звинувачували в тому, що він допомагав просувати інтереси кремля в Німеччині та інших країнах Європейського Союзу.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Шредер не погодився повністю дистанціюватися від Москви. Він неодноразово виступав із заявами, які сприймалися як спроба виправдати продовження діалогу з російською владою. Зокрема, ексканцлер закликав не демонізувати Росію та висловлювався за можливе відновлення енергетичної співпраці з нею.

Такі позиції різко контрастують із політикою Німеччини, яка після російського вторгнення підтримала санкції, військову допомогу Україні та поступове скорочення залежності від російських енергоносіїв. У цьому контексті нова робота Шредера виглядає як продовження його давньої лінії, а не як випадковий епізод у приватному житті.

Для України ця історія також має важливе значення. Вона демонструє, що навіть після масштабної агресії та численних воєнних злочинів росія намагається зберігати канали впливу в Європі через колишніх політиків, бізнесменів і публічних діячів. Їхня участь у російських компаніях допомагає кремлю підтримувати ілюзію нормальності та формувати образ країни, з якою Захід нібито може повернутися до звичайних економічних відносин.

Водночас реакція німецьких політиків та економістів свідчить, що ставлення до таких зв’язків змінюється. Якщо раніше кар’єра колишнього канцлера в російських структурах сприймалася як суперечливе, але допустиме рішення, то тепер її дедалі частіше розцінюють як політичний виклик і репутаційну проблему для всієї Європи.

Нове призначення Герхарда Шредера в Globus, імовірно, ще довго залишатиметься предметом дискусій у Німеччині. Воно порушує питання про відповідальність колишніх державних діячів, межі приватного бізнесу та роль політичних авторитетів у поширенні російського впливу. Для критиків Шредера відповідь очевидна: після початку війни співпраця з російськими компаніями вже не може розглядатися лише як особиста професійна справа.