Закон про школи нацменшин: у Раді шукають компроміс із Будапештом

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який має врегулювати питання надання закладам освіти статусу «школа національної меншини». Документ покликаний визначити чіткі правила для шкіл, де значна частина учнів навчається мовою відповідної національної спільноти, а також стати елементом домовленостей між Україною та Угорщиною.

Ключова умова законопроєкту полягає в тому, що спеціальний статус зможуть отримати лише ті заклади, у яких понад 50% дітей здобувають освіту мовою національної меншини. Саме цей критерій має відокремити школи, діяльність яких справді пов’язана з мовними потребами громади, від закладів, де мовою меншини викладають лише в окремих класах або за окремими предметами.

Ініціатори документа вважають, що такий підхід дасть змогу уникнути неоднозначного трактування норм і не дозволить надавати статус школі лише через наявність одного класу з кількома учнями. Водночас законопроєкт має забезпечити додаткові гарантії для збереження мовної та культурної ідентичності національних спільнот.

Який поріг пропонують встановити для шкіл

Голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак пояснив, що під час переговорів розглядалися різні варіанти визначення школи національної меншини. Попередньо угорська сторона наполягала на значно нижчому порозі: достатньою могла бути наявність хоча б одного класу, де навчання відбувається мовою нацменшини.

На практиці це могло б призвести до ситуацій, коли великий заклад освіти отримував би спеціальний статус через один невеликий клас. За українським законодавством клас може бути сформований навіть із п’яти дітей. Отже, теоретично школа, у якій навчається близько тисячі учнів, могла б вважатися школою національної меншини лише через кількох школярів, які навчаються угорською, румунською або іншою мовою.

Запропонований поріг у понад 50% учнів має усунути таку диспропорцію. Якщо більшість дітей у закладі навчається мовою національної спільноти, це свідчить про те, що відповідна мова є основною для шкільного середовища. Водночас школи, де мовні класи становлять лише невелику частину структури, зможуть працювати у звичайному правовому режимі, не втрачаючи можливості забезпечувати навчання мовами національних громад.

Окремим питанням під час підготовки документа стала ситуація, коли в одній школі навчаються представники одразу кількох національних меншин. Наприклад, у закладі можуть діяти угорські та румунські класи, але жодна з мов окремо не охоплює понад половину учнів. За попередньої моделі це могло б створити суперечки щодо того, якій саме спільноті має відповідати статус школи.

Саме тому сторони погодили так звану дзеркальну вимогу. Вона передбачає застосування однакового принципу до всіх мовних груп і має бути співвідносною з підходами, які використовуються в Угорщині та інших європейських країнах. На думку авторів законопроєкту, це дозволить уникнути вибіркового застосування правил і створить більш передбачувану систему.

Чому законопроєкт важливий для відносин з Угорщиною

Питання освіти мовами національних меншин протягом тривалого часу залишалося одним із найбільш чутливих у відносинах України та Угорщини. Будапешт неодноразово заявляв про необхідність розширення прав угорської громади в Україні, зокрема у сфері шкільної освіти. Українська сторона, зі свого боку, наголошувала на важливості володіння державною мовою та дотримання єдиних освітніх стандартів.

Запровадження статусу «школа національної меншини» розглядається як один із можливих компромісів. Він має поєднати право громад на збереження рідної мови з потребою забезпечити учням достатній рівень знання української мови. Для держави це також спосіб закріпити зрозумілі правила, за яких мовні особливості шкіл не суперечать загальним вимогам освітньої системи.

За словами представників парламенту, ухвалення документа пов’язане і з ширшим питанням європейської інтеграції України. Угорщина раніше використовувала питання прав національних меншин як аргумент для блокування окремих етапів переговорів України з Європейським Союзом. Досягнення домовленості щодо освітнього законодавства може сприяти зняттю такого блокування.

Очікується, що після ухвалення закону Україна зможе перейти до наступних етапів переговорного процесу з ЄС. Йдеться про відкриття двох нових переговорних кластерів, що є важливим кроком для просування кандидатури України на шляху до членства в Європейському Союзі.

Коли можуть розглянути документ

Законопроєкт планують винести на розгляд парламенту найближчим часом. За попередніми домовленостями, його можуть ухвалити одразу за основу та в цілому, якщо під час обговорення не виникне суттєвих застережень у депутатів.

Швидкий розгляд документа пояснюють не лише внутрішньою потребою впорядкувати статус шкіл національних меншин, а й необхідністю виконати політичні домовленості. Для України важливо продемонструвати, що питання мовних прав можна врегульовувати через законодавчі механізми, а не використовувати його як предмет тривалого міжнародного протистояння.

Водночас після ухвалення закону можуть виникнути практичні питання. Потрібно буде визначити порядок підтвердження частки учнів, які навчаються мовою національної меншини, правила оформлення статусу, особливості фінансування та вимоги до освітньої програми. Не менш важливо забезпечити належний баланс між мовою навчання, вивченням української та можливістю зберігати культурну самобутність громад.

Для батьків і педагогів принциповим залишатиметься питання, як саме нові правила вплинуть на навчальний процес. Статус школи не повинен означати ізоляцію учнів від українського суспільства або зменшення можливостей для подальшого навчання в закладах вищої освіти. Водночас він має гарантувати, що діти зможуть вивчати рідну мову та підтримувати зв’язок із культурою своєї спільноти.

У разі ухвалення законопроєкту Україна отримає формалізований механізм для підтримки шкіл національних меншин. Для Угорщини це стане сигналом про врахування інтересів угорської громади, а для української сторони — можливістю зберегти єдині освітні вимоги та продовжити рух до Європейського Союзу. Саме тому запропонований документ розглядають як компроміс, що має значення одночасно для внутрішньої політики, міждержавних відносин і євроінтеграційного процесу.