WSJ: НАТО може вдарити по Петербургу й Калінінграду у разі нападу росії

Північноатлантичний альянс розробив концепцію, яку військові експерти називають «теорією перемоги» на випадок масштабного нападу росії на одну з держав НАТО. За задумом авторів стратегії, союзники мають не лише зупинити першу хвилю агресії, а й швидко позбавити російські війська можливості керувати підрозділами, отримувати підкріплення та контролювати повітряний простір.

У центрі уваги опинилася ймовірність ударів по військовій інфраструктурі в Калінінградській області, поблизу Санкт-Петербурга та на території Білорусі. Водночас представники Альянсу наголошують: ідеться не про план знищення росії або повалення її уряду, а про військову відповідь, метою якої має стати припинення агресії та відновлення безпеки союзників.

НАТО сформулював «теорію перемоги»

Як повідомляється, під час безпекового форуму у Варшаві Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич представив основні положення нової концепції. За його словами, секретну версію документа остаточно узгодили приблизно три місяці тому. Повний зміст плану не розголошується, однак загальна логіка стратегії вже стала відомою.

Першим завданням НАТО у разі російського нападу буде блокування початкової атаки. Альянс прагне не допустити швидкого прориву та захоплення територій країн Балтії, Польщі або інших держав східного флангу. Якщо російські підрозділи все ж почнуть просування, союзні війська мають зупинити його, ізолювати ворожі формування та перейти до контрдій.

Гринкевич описав підхід як послідовне руйнування здатності противника вести війну. Російські командири повинні втратити можливість ефективно керувати військами, підрозділи на передовій залишитися без постачання, а техніка та допоміжні засоби — бути виведеними з ладу. Таким чином, стратегія передбачає не безконтрольну ескалацію, а створення умов, за яких подальший наступ росії стане неможливим.

Важливу роль у цій концепції відіграє так звана «доступна маса». Йдеться про широке використання відносно недорогих безпілотників, які мають доповнити складніші та дорожчі системи озброєння. Такий підхід дає змогу збільшити кількість засобів спостереження й ураження на полі бою, не витрачаючи весь запас високоточної зброї на другорядні цілі.

На формування цієї стратегії значно вплинув досвід України. Повномасштабна війна продемонструвала, що дрони можуть виконувати розвідувальні завдання, коригувати артилерійський вогонь, атакувати бронетехніку, порушувати логістику та завдавати ударів по об’єктах у тилу. НАТО прагне використати ці уроки під час підготовки до можливого конфлікту з технологічно озброєним противником.

Які цілі можуть опинитися під ударом

Одним із ключових елементів описаної концепції є створення широкої автономної зони. У ній безпілотники, наземні роботизовані комплекси та інші автоматизовані системи мають виявляти й стримувати російські сили. Це повинно зменшити ризик для військовослужбовців НАТО та одночасно забезпечити постійний контроль за пересуванням противника.

Після виявлення основних цілей у дію можуть вступити ракети великої дальності. За даними, наведеними у матеріалах про стратегію, потенційними напрямками для ударів розглядаються військові командні пункти та системи протиповітряної оборони в Калінінградській області, поблизу Санкт-Петербурга й на території Білорусі.

Калінінградський ексклав має особливе значення через його розташування між Польщею та Литвою. Росія використовує цей регіон для розміщення ракетних комплексів, засобів ППО, авіації та інших військових систем. У разі конфлікту він може стати важливим вузлом для контролю над частиною Балтійського моря та ускладнення дій сил НАТО.

Район Санкт-Петербурга також має стратегічне значення через концентрацію військових об’єктів, промислових підприємств і транспортних маршрутів. Удар по відповідних командних або протиповітряних системах, як припускається, міг би послабити здатність росії контролювати повітряний простір і координувати переміщення військ.

Окремо згадується Білорусь, яка залишається важливою територією для російської військової логістики та потенційного розгортання сил. У разі нападу на східний фланг НАТО саме звідти можуть здійснюватися удари або переміщення підкріплень у напрямку Польщі та країн Балтії.

Після придушення російської ППО авіація Альянсу, за задумом авторів плану, зможе активніше діяти в тилу противника. Її завданням стане ураження підкріплень, складів, транспортних вузлів і засобів забезпечення, які прямуватимуть до району бойових дій. Це має перешкодити росії скористатися перевагою у чисельності та промислових ресурсах.

Роль даних, технологій і стримування

Однією з основ нової концепції є швидкий обмін інформацією між військовими підрозділами різних країн. Для цього планується використовувати захищену «магістраль даних» — систему, що дозволяє майже в реальному часі передавати відомості про цілі, пересування військ і результати ударів.

Миттєвий обмін розвідувальними даними може стати критично важливим у перші години конфлікту. Сучасна війна вимагає швидко приймати рішення, адже позиція ракетної установки, командного пункту або колони техніки може змінитися за лічені хвилини. Об’єднання інформації з супутників, літаків, безпілотників і наземних підрозділів має скоротити час між виявленням та ураженням цілі.

Водночас генерал Гринкевич не назвав точних термінів подальшого посилення оборонних спроможностей НАТО. Серед проблем, які можуть вплинути на реалізацію задуму, називають дефіцит боєприпасів, обмежені виробничі можливості європейських країн і потребу швидко нарощувати запаси безпілотників та засобів протиповітряної оборони.

Концепція отримала назву «Ініціатива стримування східного флангу». Її головна мета полягає в тому, щоб переконати російське керівництво: потенційний напад не дасть швидкого результату, а будь-яка агресія призведе до масштабних втрат військової техніки, порушення логістики та втрати контролю над операціями.

Саме тому НАТО говорить не про прагнення перемогти Росію в сенсі знищення її державності, а про необхідність зробити напад безперспективним. Такий підхід має посилити стримування й показати союзникам на східному фланзі, що в разі атаки відповідь буде скоординованою, технологічною та спрямованою на швидке припинення бойових дій.

Окремо наголошується, що для стійкості європейської безпеки важливе продовження підтримки України. Російські гібридні операції, кібератаки, дезінформація та спроби впливу на держави континенту розглядаються як частина ширшого тиску. Посилення української оборони, на думку військових представників, здатне зменшити можливості росії для подальшої ескалації та водночас дати НАТО додатковий час для підготовки власної відповіді.