Від Ocean Plaza до заводів: Україна пришвидшує продаж санкційного майна росіян

Кабінет міністрів зробив важливий крок у прискоренні процедури реалізації активів, які були арештовані у рамках санкцій і передані державній власності. Це рішення має потенціал змінити не лише ринок нерухомості та промислових об’єктів, а й наповнення бюджету для потреб оборони й відновлення. У статті розглянемо, що саме змінилося, які об'єкти підпадають під нові правила і які ризики та вигоди це породжує для держави й суспільства.

Від Ocean Plaza до заводів: Україна пришвидшує продаж санкційного майна росіян

У центрі уваги опинилися як великі комерційні об’єкти, на кшталт торгово-розважальних центрів, наприклад Ocean Plaza, так і промислові підприємства — колишні власності осіб, що потрапили під санкції. Раніше продаж санкційного майна затягувався через судові процедури, аудит, і проблеми з оцінкою та управлінням активами. Нові урядові зміни спрощують адміністративні процедури, визначають чіткі терміни передачі об’єктів у розпорядження держави та механізми їх продажу через прозорі електронні торги.

Що змінилося в процедурі і чому це важливо

Основні нововведення спрямовані на прискорення процесу: скорочені строки обробки документів, спрощені вимоги до оцінки ринкової вартості та запровадження обов’язкових публічних аукціонів. Важливо, що Кабінет міністрів акцентує увагу на прозорості — продаж має проходити через єдину платформу, що дозволяє уникнути корупційних ризиків і забезпечити максимальне надходження коштів до бюджету.

Для держави це означає можливість швидше використовувати активи у фінансуванні критичних програм: від відновлення інфраструктури до підтримки армії. Для місцевих громад — шанс повернути в оборот простори, які роками стояли заарештованими, створити робочі місця та відновити податкові надходження.

Ризики, виклики та міжнародний контекст

Незважаючи на очевидні переваги, процедура має і потенційні ризики. По-перше, питання юридичної чистоти угод — необхідно гарантувати, що продажі не стануть способом відмивання коштів чи легалізації сумнівного походження капіталу. По-друге, є ризик продажу стратегічних підприємств іноземним власникам без належного контролю. Саме тому підкреслюється роль прозорих електронних аукціонів та незалежних оцінювачів.

Міжнародні партнери уважно стежать за процесом: успішні приклади ефективної реалізації санкційного майна можуть стати підґрунтям для подальшої координації санкційної політики та обміну інформацією про власників активів. Це також підсилює тиск на тих, хто намагається приховати контроль над активами через складні корпоративні структури.

Водночас важливо враховувати соціальний аспект — громади, де розташовані великі об’єкти, очікують залучення місцевих інвесторів, збереження робочих місць та прозорих умов ведення бізнесу. Саме тому урядові ініціативи поєднують швидкість продажу з вимогами до соціальних гарантій і зобов’язань покупців.

Підсумовуючи, зміни в порядку реалізації арештованих активів, ухвалені Кабінетом міністрів, можуть стати інструментом потужного фінансового підсилення держави та стимулу для економіки. Проте ефективність залежатиме від дотримання принципів прозорості, незалежної оцінки та міжнародної координації. Якщо ці умови будуть забезпечені, продажі від великих торговельних комплексів, таких як Ocean Plaza, до промислових заводів можуть перетворитися на джерело стабільних надходжень і реанімувати національну економіку після випробувань.