Тихон Гулевичук
Європейський суд з прав людини у Страсбурзі зареєстрував шість заяв українських інкасаторів проти Угорщини. Звернення стосуються обставин затримання громадян України, поводження з ними під час перебування під контролем угорських органів, а також вилучення коштів і цінностей, які належали Ощадбанку. Таким чином, справа, що тривалий час залишалася предметом гострих політичних і правових дискусій, перейшла на міжнародний рівень.
Секретаріат ЄСПЛ підтвердив присвоєння офіційних номерів заявам, поданим 5 липня 2026 року. Це означає, що документи пройшли початковий етап перевірки та були внесені до провадження суду. Окремо очікується реєстрація заяви сьомого українського інкасатора. Його звернення, за попередньою інформацією, ґрунтується на аналогічних фактах і стосується тих самих положень Європейської конвенції з прав людини.
Які порушення оскаржують українські інкасатори
Заявники наполягають, що під час подій в Угорщині могли бути порушені їхні фундаментальні права. Основна увага у зверненнях приділена статті 3 Конвенції, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Йдеться не лише про можливе фізичне насильство, а й про умови утримання, психологічний тиск, спосіб проведення допитів та інші дії представників державних органів.
Інша ключова претензія стосується статті 5 Конвенції, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Українська сторона вважає, що затримання інкасаторів могло бути незаконним або не мати достатніх правових підстав. У межах розгляду суду належить з’ясувати, чи були рішення угорських органів обґрунтованими, чи отримували затримані необхідну інформацію про причини обмеження свободи та чи мали вони ефективний доступ до засобів юридичного захисту.
У матеріалах справи також фігурують кошти та цінності Ощадбанку, які перебували під відповідальністю українських працівників. Їх вилучення стало частиною ширшого конфлікту, у якому переплелися питання кримінального провадження, міждержавних відносин і захисту майнових прав. Водночас ЄСПЛ розглядатиме передусім скарги на можливе порушення прав людини, а не політичні оцінки чи публічні звинувачення, що лунали навколо цієї історії.
В Ощадбанку наголошують, що офіційна реєстрація заяв є важливим процесуальним кроком. До Європейського суду надходять тисячі звернень, значна частина яких не проходить первинну перевірку через недотримання формальних вимог або згодом визнається неприйнятною. Тому отримання листів від Секретаріату ЄСПЛ і доступу до системи електронної комунікації eComms свідчить про те, що подані матеріали відповідають необхідним процедурним критеріям.
Що означає відкриття провадження у ЄСПЛ
Реєстрація заяви не є остаточним рішенням на користь заявників і не означає автоматичного визнання Угорщини винною. Суд має послідовно перевірити всі обставини справи, позицію заявників, аргументи угорської держави та документи, які підтверджують або спростовують наведені факти. Після комунікації справи уряду Угорщини сторонам можуть запропонувати надати додаткові пояснення, докази та відповіді на запитання суду.
Для українських інкасаторів цей етап має важливе значення, оскільки національні механізми правового захисту, за їхньою оцінкою, не забезпечили належного розгляду скарг. ЄСПЛ може дослідити, чи було проведене ефективне розслідування можливих катувань, чи встановили угорські органи відповідальних осіб і чи отримали потерпілі реальну можливість домогтися справедливості.
Якщо суд у майбутньому встановить порушення Конвенції, Угорщина може бути зобов’язана виплатити заявникам справедливу сатисфакцію. Крім того, рішення ЄСПЛ може містити висновки щодо необхідності змінити практику роботи правоохоронних органів, процедури затримання або порядок розслідування скарг на жорстоке поводження. Однак ухвалення такого рішення може потребувати тривалого часу.
Політичний контекст справи
Ситуація набула додаткового розголосу після заяв угорських політиків і публікацій місцевих засобів масової інформації. У червні глава угорського уряду Петер Мадяр заявив про необхідність розслідувати дії окремих органів, пов’язані із захопленням українських інкасаторів і майна Ощадбанку навесні 2026 року. Такі заяви пролунали на тлі суспільного резонансу та дискусій щодо того, хто саме ухвалював рішення про проведення операції.
Раніше угорські журналістські розслідування повідомляли, що до операції міг бути безпосередньо причетний колишній прем’єр-міністр Віктор Орбан. Зокрема, у публічному просторі лунали твердження про нібито особисту вказівку щодо затримання українських інкасаторів та вилучення майна Ощадбанку в Будапешті. Ці заяви мають бути перевірені компетентними органами, адже сам факт їхньої появи у медіа не є доказом встановленої юридичної відповідальності конкретних посадовців.
6 травня угорська сторона повернула Україні гроші та цінності Ощадбанку, які були вилучені в Будапешті у березні. Повернення майна стало важливим кроком для банку та української сторони, однак воно не усуває питань щодо законності затримання людей, умов їхнього утримання та можливого застосування сили. Майновий конфлікт і скарги на порушення прав людини є різними напрямами, які можуть розглядатися незалежно один від одного.
Подальший розгляд у Страсбурзі стане перевіркою не лише конкретних дій угорських органів, а й ефективності міжнародних гарантій для громадян України. Українські інкасатори очікують, що ЄСПЛ надасть правову оцінку обставинам затримання та можливим проявам жорстокого поводження. Для Угорщини ця справа може мати наслідки як у юридичній, так і в репутаційній площині.
Наразі провадження перебуває на початковій стадії. Остаточні висновки щодо відповідальності Угорщини, наявності порушень Конвенції та можливих компенсацій з’являться лише після повного вивчення матеріалів і ухвалення рішення Європейським судом з прав людини.