Убивця Фаріон може опинитися на волі: адвокат назвав умову

У справі про вбивство Ірини Фаріон з’явилася нова важлива деталь щодо можливого покарання обвинуваченого В’ячеслава Зінченка. Його адвокат пояснив, що навіть у разі призначення довічного позбавлення волі закон передбачає механізми, які в майбутньому можуть дозволити замінити таке покарання на строкове. Водночас ідеться не про автоматичне звільнення та не про швидку зміну вироку, а про процедуру, яка може бути доступною лише після тривалого перебування людини за ґратами.

За словами захисника, після щонайменше 15 років ув’язнення Зінченко матиме передбачені законом механізми для заміни довічного покарання. Це означає, що питання може бути порушене лише після фактичного відбуття визначеного законом мінімального строку. До цього моменту засуджений не матиме підстав вимагати перегляду виду покарання саме за цією процедурою.

Що означає можливість заміни довічного покарання

Довічне позбавлення волі є найсуворішим видом кримінального покарання в Україні. Його призначають за особливо тяжкі злочини, коли суд доходить висновку, що менш суворий захід не відповідає обставинам справи та рівню суспільної небезпеки. Якщо такий вирок буде ухвалений і набуде законної сили, він не означатиме, що людина гарантовано залишатиметься у в’язниці до кінця життя за будь-яких обставин.

Українське законодавство передбачає можливість звернення із заявою про заміну довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Проте така можливість виникає лише після відбуття встановленої частини покарання. У випадку, про який говорить адвокат, йдеться щонайменше про 15 років ув’язнення.

Важливо, що сам факт настання цього строку не означає обов’язкового задоволення заяви. Після подання відповідного клопотання суд має оцінити низку обставин: поведінку засудженого під час відбування покарання, його ставлення до скоєного, дотримання режиму, участь у праці чи освітніх програмах, наявність дисциплінарних стягнень, а також ризики для суспільства. Остаточне рішення ухвалюється не адміністрацією установи та не адвокатом, а судом.

Чому рішення не буде автоматичним

Заміна довічного покарання є окремою юридичною процедурою. Для її початку необхідна заява засудженого або його представника, а також матеріали, які дають змогу оцінити зміни в поведінці людини за роки перебування у виправній установі. Суд може заслухати позиції сторін, дослідити документи та перевірити, чи справді засуджений демонструє виправлення.

Крім того, значення матимуть обставини самого злочину та наслідки для потерпілих. У резонансних кримінальних провадженнях суспільна увага не замінює судового розгляду, але всі юридично важливі факти мають бути належним чином оцінені. Суд не зобов’язаний погоджуватися із заявою лише через те, що мінімальний строк уже минув.

Якщо покарання буде замінено, це також не означатиме негайного виходу на волю. Довічне позбавлення волі можуть замінити на визначений строк ув’язнення, після чого людина ще має відбути призначену частину цього строку. Лише після завершення строкового покарання та за відсутності інших правових підстав для утримання може постати питання про звільнення.

Яке значення це має для справи Фаріон

На цьому етапі ключовим залишається сам судовий розгляд і встановлення всіх обставин загибелі Ірини Фаріон. Обвинувачення має довести вину Зінченка належними та допустимими доказами, тоді як сторона захисту може оскаржувати докази, висувати власну позицію та наполягати на іншій правовій оцінці подій. До набуття вироком законної сили обвинувачений вважається невинуватим відповідно до принципу презумпції невинуватості.

Тому слова адвоката про можливість заміни довічного покарання стосуються лише потенційного майбутнього сценарію. Спочатку суд має визначити, чи доведена причетність Зінченка до злочину, яку саме статтю кримінального закону слід застосувати та яке покарання відповідає встановленим обставинам. Лише після остаточного вироку та тривалого відбування покарання можуть виникнути правові підстави для розгляду питання про його зміну.

Таким чином, умовою для використання відповідного механізму є щонайменше 15 років фактичного ув’язнення, а не просто сплив календарного часу від моменту затримання чи оголошення вироку. Далі оцінюватимуться поведінка засудженого, ступінь його виправлення та інші обставини, передбачені законом. Рішення прийматиметься індивідуально, і жодних гарантій заміни довічного покарання або подальшого звільнення заздалегідь немає.