У Німеччині назвали наступні цілі путіна: Балтія, Молдова і Грузія

Війна росії проти України може бути лише частиною ширшої стратегії кремля, спрямованої на перегляд політичного устрою Європи та відновлення впливу Москви на територіях колишнього Радянського Союзу. Таку оцінку озвучив міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. За його словами, російський диктатор володимир путін може не зупинитися після завершення або замороження бойових дій в Україні.

У Берліні припускають, що потенційними напрямками подальшого тиску росії можуть стати країни Балтії, Молдова та Грузія. Йдеться не лише про можливість прямої військової агресії, а й про використання гібридних методів, політичного шантажу, кібератак, дезінформації та провокацій.

Мета кремля може виходити далеко за межі України

Йоганн Вадефуль заявив, що росія, ймовірно, має подальші плани, які не обмежуються війною проти України. Він звернув увагу на численні заяви володимира путіна про розпад Радянського Союзу, який російський лідер свого часу назвав однією з найбільших геополітичних катастроф ХХ століття.

На думку німецького міністра, така оцінка минулого може свідчити про прагнення кремля повернути контроль або вирішальний вплив над державами, які після розпаду СРСР стали незалежними. У цьому контексті серед можливих цілей називають Україну, Грузію, Молдову, Естонію, Латвію та Литву.

Україна вже багато років попереджає європейських партнерів, що російська агресія має імперський характер. Повномасштабне вторгнення стало наймасштабнішим проявом цієї політики, однак його передумови формувалися задовго до лютого 2022 року. Росія раніше окупувала Крим, розпочала агресію на Донбасі, підтримувала сепаратистські утворення та застосовувала військову силу проти Грузії.

Саме тому в Німеччині розглядають війну проти України не як ізольований конфлікт, а як частину протистояння між росією та європейською системою безпеки. Якщо кремль досягне своїх цілей в Україні, це може створити для нього додаткові можливості для тиску на інші держави регіону.

Особливу увагу німецькі посадовці приділяють країнам Балтії. Естонія, Латвія та Литва є членами Європейського Союзу і НАТО, а отже, будь-яка атака на них матиме наслідки для всього Північноатлантичного альянсу. Крім того, ці держави мають спільний кордон із росією, а Литва також межує з Білоруссю, яка фактично підтримує військову політику кремля.

Напад на країни НАТО стане викликом для всієї Європи

Вадефуль наголосив, що Німеччина має чіткі зобов’язання як член НАТО. Якщо російські війська перетнуть кордон Польщі, Естонії, Латвії або Литви, така атака розглядатиметься як напад не лише на окрему державу, а й на союзників.

Застосування принципу колективної оборони передбачає, що напад на одного члена Альянсу може бути розцінений як напад на всіх. Водночас формальне рішення потребує відповідної процедури та політичної оцінки ситуації. Німеччина, за словами міністра, усвідомлює свої зобов’язання і готова їх виконувати.

Це означає, що можлива агресія проти Балтії становила б для кремля значно більший ризик, ніж напад на державу, яка не входить до НАТО. У такому випадку росія зіткнулася б із консолідованою відповіддю всього Альянсу, а військова ескалація могла б охопити значну частину Європи.

Німецька позиція також свідчить про зміну підходів до оцінки російської загрози. У Берліні дедалі частіше говорять про необхідність посилення обороноздатності, збільшення видатків на армію, розвитку систем протиповітряної оборони та готовності до тривалого протистояння.

Для Молдови та Грузії ситуація має інший характер, оскільки ці країни не є членами НАТО. Водночас обидві держави вже тривалий час стикаються з російською присутністю та впливом. У Молдові Москва підтримує невизнане Придністров’я, а в Грузії російські війська перебувають на територіях Абхазії та Південної Осетії, які Тбілісі вважає окупованими.

Можливі сценарії тиску на ці країни можуть включати політичне втручання, підтримку проросійських сил, енергетичний шантаж, провокації на лініях розмежування та кампанії з дестабілізації. Тому безпекова ситуація в Молдові та Грузії безпосередньо залежить від розвитку війни в Україні та здатності Заходу стримувати подальшу агресію росії.

Німеччина вже фіксує гібридні атаки росії

Окремо Йоганн Вадефуль заявив, що Німеччина вже стикається з гібридними атаками з боку росії. За його словами, кібератаки проти німецьких установ і критичної інфраструктури відбуваються постійно. Такі дії можуть бути спрямовані на державні органи, підприємства, транспортні системи, енергетику та інформаційний простір.

Міністр також згадав інциденти з безпілотниками в районі Лейпцига. Німецькі посадовці розглядають подібні випадки як потенційно ворожі, навіть якщо їхнє походження або безпосередні організатори не завжди можуть бути оперативно встановлені.

Гібридна війна дає змогу росії чинити тиск, не переходячи одразу до відкритого збройного нападу. Кібератаки, диверсії, поширення неправдивої інформації та використання безпілотників можуть мати на меті перевірку реакції європейських держав, залякування населення або створення недовіри до урядів.

За словами Вадефуля, такі інциденти можуть бути передвісниками серйознішої ескалації. Саме тому Німеччина та її партнери мають посилювати обмін розвідданими, захист критичної інфраструктури та координацію дій між цивільними й військовими структурами.

Водночас у Берліні не відмовляються від дипломатичних каналів. Вадефуль проводив зустріч із міністром закордонних справ росії Сергієм Лавровим, пояснивши, що вона відбулася на прохання міжнародних партнерів. Подібні контакти можуть використовуватися для передачі позиції європейських держав, обговорення ризиків і пошуку шляхів до припинення війни.

У Німеччині також очікують, що переговори щодо завершення російсько-української війни можуть розпочатися найближчим часом. Берлін заявляє про намір брати участь у цьому процесі. Однак німецькі попередження щодо можливих планів кремля демонструють: навіть у разі початку переговорів європейські держави не мають підстав вважати російську загрозу знятою.

Для України це означає, що міжнародна підтримка залишається важливою не лише для звільнення окупованих територій, а й для запобігання новим конфліктам у Європі. Питання безпеки Балтії, Молдови та Грузії дедалі тісніше пов’язують із результатом війни проти України. Якщо агресію не буде зупинено, ризик подальших спроб росії змінити кордони силою може зберігатися протягом багатьох років.