У Великій Британії розпочався судовий розгляд справи проти трьох громадян Ірану, яких підозрюють у стеженні за журналістами-дисидентами. За версією британської прокуратури, підсудні могли діяти в інтересах іранської служби зовнішньої розвідки та збирати інформацію для підготовки насильницького нападу.
Йдеться про журналістів перськомовного телеканалу Iran International, редакційна політика якого передбачає критичне висвітлення діяльності іранської влади. Слідство вважає, що саме професійна робота журналістів і їхня критика режиму могли стати причиною ймовірного переслідування.
За даними обвинувачення, стеження тривало з серпня 2024 року до березня 2025 року. У цей період підозрювані нібито відвідували адреси, пов’язані щонайменше з двома журналістами, фотографували будівлі та робили відеозаписи. Прокурори стверджують, що зібрані матеріали могли використовуватися для планування нападу.
Кого судять у Великій Британії
Перед судом постали 41-річний Мустафа Сепахванді, 46-річний Фархад Джаваді Манеш і 57-річний Шапур Калехалі Хані Нурі. Усім трьом висунули по два обвинувачення відповідно до британського Закону про національну безпеку. Цей нормативний акт розширив можливості правоохоронців у протидії загрозам, які можуть походити від іноземних держав.
Підсудні не визнають себе винними. Вони підтверджують, що перебували біля окремих об’єктів і здійснювали фото- та відеозйомку, однак заперечують, що робили це з метою підготовки насильства або за вказівкою іранських спецслужб.
Для британського суду ключовим питанням стане не лише факт відвідування певних місць, а й справжня мета таких дій. Захист може наполягати, що зібрані підсудними матеріали не свідчать про намір здійснити напад. Водночас прокуратура намагатиметься довести, що спостереження мало системний характер і було частиною ширшої операції.
Прокурор Білл Емлін Джонс заявив присяжним, що усунення критичних або ворожих до іранської влади голосів фактично стало одним із напрямів політики Ісламської Республіки. За його словами, кінцевою метою підозрюваних могло бути завдання серйозної шкоди одному або кільком журналістам, а також залякування інших працівників медіа.
Що відомо про ймовірне стеження
За версією британської сторони, один із підсудних, Мустафа Сепахванді, мав безпосередньо здійснити напад. Інші двоє, як припускає обвинувачення, могли виконувати розвідувальні завдання: визначати місця перебування потенційних цілей, фіксувати маршрути та збирати відомості про пов’язані з журналістами адреси.
Прокурори наголошують, що спостереження за представниками медіа не було випадковим. Підсудні нібито цікавилися конкретними журналістами, з’являлися біля пов’язаних із ними місць і документували обстановку. Такі дії, на думку слідства, могли бути підготовчим етапом до фізичного нападу.
Водночас у суді має бути детально перевірено походження доказів, обставини їхнього отримання та зв’язок між діями підсудних і можливими вказівками з Ірану. Сам факт фотографування або перебування біля певної адреси не доводить наміру вчинити злочин, тому остаточні висновки мають зробити присяжні після розгляду всіх матеріалів справи.
Ситуація привернула значну увагу через те, що журналісти, які працюють на критичні до іранського уряду медіа, вже неодноразово заявляли про тиск і погрози. Перебування у Великій Британії не завжди гарантує їм повну безпеку, якщо ймовірні переслідувачі діють через мережі, пов’язані з іноземними державами.
Британські правоохоронні органи розглядають подібні справи не лише як можливі злочини проти окремих людей, а і як потенційну загрозу національній безпеці. Якщо суд визнає обвинувачення доведеними, справа може стати важливим прикладом застосування нового законодавства проти діяльності, яку пов’язують з іноземним втручанням.
Інші справи, пов’язані з Іраном
Суд над трьома іранцями відбувається на тлі інших розслідувань у Великій Британії. Нещодавно двом громадянам Ірану висунули звинувачення у терористичних злочинах через ймовірну змову проти єврейської громади в Манчестері. Ці справи розглядаються окремо, однак разом вони посилюють занепокоєння британської влади щодо можливих операцій, організованих або підтриманих іноземними структурами.
Окремо лондонська поліція вивчає можливу причетність Ірану до серії нападів на об’єкти єврейської громади. Правоохоронці мають встановити, чи пов’язані ці інциденти між собою, а також чи могли до них бути залучені люди, які виконували завдання іноземних спецслужб.
Британський уряд останніми роками посилює контроль за діяльністю іноземних агентів, зокрема у випадках, коли йдеться про залякування опозиційних активістів, журналістів або представників релігійних громад. Для влади важливо продемонструвати, що територія країни не може використовуватися для переслідування критиків іноземних режимів.
Водночас у цій справі важливо дотримуватися презумпції невинуватості. Троє підсудних лише постали перед судом і заперечують висунуті проти них звинувачення. Їхню відповідальність або невинуватість має встановити суд після оцінки доказів, свідчень та аргументів сторони захисту.
Результат процесу може мати значення не тільки для самих обвинувачених, а й для безпеки журналістів у Великій Британії. Якщо прокуратура доведе, що стеження було частиною плану насильницької операції, це стане сигналом про новий рівень загроз для представників іранської опозиції та незалежних медіа за кордоном.
Рубіо вимагає від РФ пояснень щодо смерті лаборантки від чуми