Шахеди навчилися «бачити» місцевість: «Флеш» попередив про нову загрозу

Російські ударні безпілотники можуть отримати нову перевагу на полі бою: частину з них оснащують системою оптичної навігації, здатною визначати маршрут без супутникового сигналу. Йдеться про дрони типу «Герань-4» і «Герань-5», які в Україні пов’язують із російськими версіями ударних «шахедів». Про нову загрозу попередив фахівець у сфері безпілотних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

Технологія змінює підхід до протидії далекобійним дронам. Якщо раніше значна частина апаратів залежала від супутникової навігації, то тепер безпілотник може орієнтуватися за зображеннями земної поверхні. Це означає, що традиційне придушення навігаційного сигналу засобами радіоелектронної боротьби не завжди буде достатнім для того, щоб збити його з курсу.

Як працює оптична навігація на «шахедах»

Принцип роботи такої системи полягає у попередньому завантаженні до пам’яті безпілотника знімків території, над якою йому належить пролетіти. Під час руху встановлена на борту камера фіксує реальну місцевість: дороги, поля, водойми, населені пункти, лінії лісосмуг та інші помітні об’єкти. Бортовий комп’ютер порівнює отримане зображення з підготовленими даними й оцінює власне місцеположення.

Для цього не обов’язково потрібні надзвичайно деталізовані військові карти. За словами «Флеша», для базової навігації можуть використовуватися навіть звичайні супутникові знімки поверхні. Програмне забезпечення аналізує характерні контури місцевості та коригує політ відповідно до запланованого маршруту.

Ключова відмінність від супутникової навігації полягає в тому, що дрон не очікує постійного сигналу від зовнішніх систем позиціонування. Він отримує необхідні орієнтири безпосередньо з навколишнього середовища. Тому глушіння супутникових частот саме по собі не гарантує, що апарат втратить здатність рухатися до заданої точки.

Оптична навігація не робить безпілотник невразливим, однак ускладнює його протидію. На точність системи можуть впливати хмарність, туман, нічний час, дим після вибухів, сезонні зміни ландшафту та пошкодження орієнтирів. Водночас розвиток алгоритмів обробки зображень поступово дає змогу використовувати ширший набір даних і працювати за складніших погодних умов.

Чому ця технологія становить небезпеку

Основна проблема для української оборони полягає у поєднанні дешевизни ударного дрона та його здатності зберігати маршрут в умовах активної роботи засобів РЕБ. Радіоелектронні комплекси залишаються важливою складовою захисту, адже можуть впливати на канали керування, навігаційні сигнали та окремі системи зв’язку. Проте проти апарата, який орієнтується за камерою і попередньо збереженими знімками, звичайне глушіння може мати обмежений результат.

Особливо важливо, що противник здатен заздалегідь прокладати маршрути з урахуванням рельєфу та помітних об’єктів. Дрон може летіти складнішою траєкторією, обходити окремі ділянки, змінювати висоту або прямувати до району призначення без постійного обміну даними із зовнішнім оператором. Це зменшує залежність від каналів зв’язку та робить апарат менш чутливим до втрати супутникового сигналу.

Варто враховувати й те, що оптична система може працювати разом з іншими навігаційними засобами. У такому разі безпілотник здатен перемикатися між різними джерелами орієнтування залежно від обстановки. Наприклад, супутникова навігація може застосовуватися на відкритій ділянці маршруту, а в зоні активного придушення сигналу її замінюватиме візуальне зіставлення місцевості.

Для України це означає необхідність розвивати багаторівневу систему протидії. Виявлення такого дрона має спиратися не лише на аналіз радіосигналів, а й на радіолокаційні засоби, оптичні сенсори, акустичні комплекси та мобільні вогневі групи. Окреме значення матиме швидке оновлення даних про маршрути та характерні особливості нових модифікацій безпілотників.

Росія вже випробовувала подібні рішення

За оцінкою «Флеша», для російської армії оптична навігація не є абсолютно новою розробкою. Схожі принципи раніше застосовували на малих безпілотниках «Молнія», V2U та «Ланцет». Їхній досвід, імовірно, став основою для перенесення технології на більші ударні апарати, здатні долати значні відстані та нести потужніший бойовий заряд.

Систему, яку виявили на «Герань-4» і «Герань-5», пов’язують із польотним контролером «Сусанін». Його завданням є обробка навігаційної інформації та підтримання заданої траєкторії. Сам факт появи такого обладнання на ударних дронах свідчить про спробу російської сторони підвищити стійкість безпілотної кампанії до українських засобів радіоелектронної боротьби.

Надалі подібні рішення можуть поширитися не лише на дрони-камікадзе. За прогнозом експерта, наступним етапом стане активне використання оптичної навігації на безпілотниках середньої та великої дальності. Також не виключено її застосування у відносно дешевих крилатих ракетах, для яких зниження вартості виробництва та автономність польоту є критично важливими.

Розвиток цієї технології не означає, що українські засоби РЕБ втратили ефективність. Вони й надалі можуть порушувати роботу зв’язку, впливати на супутникову навігацію та ускладнювати виконання завдання ворожими апаратами. Однак протидія дронам із візуальним орієнтуванням потребує поєднання різних способів виявлення та ураження, а також постійного аналізу їхньої поведінки в повітрі.

Нова модифікація «шахедів» демонструє, як швидко змінюється характер повітряної війни. Противник намагається зробити ударні дрони автономнішими, менш залежними від супутникових систем і стійкішими до перешкод. Для української ППО це черговий виклик, відповіддю на який мають стати технологічне оновлення, точне розподілення ресурсів і розвиток систем, здатних працювати навіть тоді, коли навігаційний сигнал повністю пригнічений.