Росія атакує енергетику України попри «перемир’я»: що задумав кремль

Росія продовжує атакувати енергетичну інфраструктуру України, попри заяви про можливе «енергетичне перемир’я». Київ наголошує, що готовий припинити удари по відповідних об’єктах, однак для цього Москва має погодитися на взаємні та чітко визначені умови. Поки офіційної угоди немає, російські війська зберігають можливість завдавати ударів по українських електростанціях, газовидобувних підприємствах, нафтобазах та інших об’єктах, від яких залежить стабільність енергосистеми.

Ситуація особливо небезпечна напередодні опалювального сезону. Будь-яке пошкодження теплових електростанцій, магістральних мереж або газової інфраструктури може створити додаткові труднощі для забезпечення населення електроенергією та теплом. Саме тому запропонований формат домовленостей викликає серйозні запитання в української сторони.

Російські удари не припиняються

Станом на 12 жовтня Україна та росія не уклали формальної угоди про припинення атак на енергетичні об’єкти. Попри публічні обговорення можливого перемир’я, російські війська продовжили обстріли української інфраструктури. Під удар потрапили об’єкти в різних регіонах країни, що свідчить про системний характер кампанії проти енергетики.

У нічній атаці було пошкоджено теплоелектростанцію на захід від Харкова, об’єкти газовидобування в Харківській області та нафтобазу в Сарнах на Рівненщині. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що лише протягом 12 жовтня російські військові атакували шість енергетичних об’єктів.

Водночас українські військові тієї ночі не завдавали ударів по російській енергетичній інфраструктурі. У Києві це розглядають як доказ готовності до реального припинення атак, якщо аналогічний крок зробить і Москва. Українська позиція полягає в тому, що перемир’я має бути взаємним, повним і таким, що поширюється на всі ключові об’єкти енергетики.

Проблема полягає в тому, що самих заяв недостатньо. Для припинення ударів потрібні узгоджений документ, зрозумілий перелік заборонених цілей, механізм контролю та відповідальність за порушення. Без цього будь-яка домовленість може залишитися лише політичною декларацією, яку росія використає у власних інтересах.

Що передбачає американська пропозиція

Заяви президента США Дональда Трампа про нібито досягнуте енергетичне перемир’я спочатку створили враження, що Україна та росія вже погодили припинення атак. Однак згодом стало зрозуміло, що йдеться лише про можливу домовленість, а не про підписану угоду.

Початковий варіант американської пропозиції передбачає мораторій на удари по нафтопереробних заводах. Надалі перелік об’єктів можуть розширити, включивши до нього інші елементи енергетичної інфраструктури. Зокрема, можуть розглядатися електростанції, підстанції, газові сховища, трубопроводи та об’єкти видобування.

На перший погляд, така ініціатива може зменшити ризики для цивільного населення та сприяти зниженню інтенсивності війни. Однак обмежений формат пропозиції створює нерівні умови для України та росії. Якщо захист поширюватиметься лише на нафтопереробні заводи, українські електростанції можуть залишитися поза межами домовленостей.

Це має принципове значення, оскільки енергетичні системи двох країн суттєво відрізняються. Росія має значну кількість нафтопереробних підприємств, тоді як в Україні працює обмежена кількість таких об’єктів. Тому мораторій на удари по НПЗ може фактично позбавити Київ частини інструментів стримування, не забезпечивши натомість надійного захисту української енергосистеми.

Чому запропоновані умови вигідні кремлю

Росія протягом тривалого часу використовує удари по енергетиці як спосіб тиску на українське суспільство. Мета такої кампанії полягає не лише у знищенні окремих об’єктів, а й у створенні постійної нестабільності: перебоїв з електропостачанням, дефіциту тепла, зниження промислового виробництва та зростання навантаження на державу напередодні зими.

Якщо потенційне перемир’я заборонятиме Україні атакувати російські НПЗ, але не заборонятиме росії бити по українських електростанціях, Москва отримає односторонню перевагу. Кремль зможе зберегти тиск на українську енергетику, водночас зменшивши ризики для власної паливної інфраструктури.

За такого сценарію російські війська матимуть змогу продовжувати удари по теплоелектростанціях, гідроенергетичних об’єктах, розподільчих підстанціях і мережах. Навіть якщо окремі атаки не призводитимуть до масштабних руйнувань, регулярне пошкодження енергооб’єктів змушуватиме Україну витрачати ресурси на аварійні ремонти, резервне живлення та захист критичної інфраструктури.

Особливу небезпеку становить перспектива перенесення таких ударів на зимовий період 2026–2027 років. У холодну пору року енергосистема працює під значно більшим навантаженням, а пошкодження навіть одного великого об’єкта може вплинути на постачання електроенергії та тепла в цілих регіонах. Тому формальне перемир’я без захисту електростанцій фактично не усуне головної загрози.

Для України принципово важливо, щоб обмеження стосувалися всієї енергетичної інфраструктури, а не лише нафтопереробних заводів. Ідеться про електростанції, високовольтні підстанції, газові об’єкти, сховища, нафтобази, паливні термінали та мережі, які забезпечують життєдіяльність міст і промисловості. Лише такий підхід може зробити домовленість збалансованою.

Київ уже продемонстрував готовність до припинення ударів по енергетиці. Однак Україна очікує від росії не загальних заяв, а конкретного підтвердження та дотримання домовленостей. Якщо Москва справді зацікавлена у зниженні напруженості, вона має погодитися на повне взаємне перемир’я й припинити атаки на українські енергооб’єкти.

Наразі ж ситуація свідчить про інше. Кремль може намагатися використати ідею енергетичного перемир’я як інструмент дипломатичного тиску, щоб обмежити українські можливості, зберігши власну свободу дій. Саме тому будь-які майбутні переговори мають враховувати не лише політичні заяви, а й реальні наслідки запропонованих умов для безпеки України.

Енергетична інфраструктура залишається однією з головних цілей російської агресії. Від того, чи буде домовленість симетричною та юридично чіткою, залежатиме не тільки стабільність української енергосистеми, а й безпека мільйонів громадян у період опалювального сезону.