Протести школярів проти класової нерівності у Франції: понад 5 тисяч затриманих

У Франції спалахнули масштабні протести школярів, які виступають проти нерівного доступу до якісної освіти. За повідомленнями, під час загальнонаціональних акцій поліція затримала понад 5 тисяч людей. У центрі вимог старшокласників — покращення стану навчальних закладів, зменшення кількості учнів у класах, повернення вчителів до шкіл і припинення практики, за якої місце проживання визначає освітні та життєві перспективи молоді.

Протестний рух виник у бідних передмістях Парижа, де школярі та їхні батьки роками скаржаться на недостатнє фінансування. Згодом акції поширилися на столицю та інші великі міста Франції, серед яких Марсель, Страсбург, Тур і Лілль. За оцінками учасників кампанії, до протестів долучилися учні понад 1200 старших шкіл.

Чому французькі школярі вийшли на вулиці

Причиною протестів стала сукупність проблем, із якими щодня стикаються учні в навчальних закладах небагатих районів. Йдеться про аварійні або занедбані будівлі, переповнені класи, нестачу педагогів, відсутність необхідного обладнання та недостатню кількість медичних і соціальних працівників. У деяких школах, за словами батьків і профспілок, учні не мають постійного доступу навіть до питної води.

Особливо гостро ситуація проявилася в департаменті Сен-Сен-Дені поблизу Парижа. Представники освітньої профспілки повідомили, що в один із днів протестів до акцій приєдналися приблизно дві третини старших шкіл регіону. У навчальних закладах регулярно скасовують уроки, оскільки адміністрації не можуть знайти заміну відсутнім учителям або взагалі не мають достатньої кількості викладачів.

Представниця батьківського комітету ліцею Ле Корбюзьє в Обервільє Каріма Кара Алі розповіла, що від початку навчального року в закладі скасували заняття з математики, гуманітарних дисциплін, англійської мови та фізичної культури. Для родин це означає, що діти втрачають частину навчальної програми, тоді як вимоги до них під час іспитів залишаються незмінними.

Основна претензія протестувальників полягає в тому, що державна система освіти не забезпечує однакових умов для всіх дітей. Учні з престижних районів мають більше шансів навчатися в укомплектованих школах із належною інфраструктурою, тоді як у передмістях уроки можуть скасовуватися через відсутність викладачів. Саме тому школярі говорять не лише про освітню кризу, а й про класову нерівність та расову дискримінацію.

Одним із головних гасел демонстрантів стала фраза: «Наша адреса не повинна визначати наше майбутнє». Вона відображає прагнення молоді отримати такі самі можливості для вступу до університетів, професійного розвитку та працевлаштування, як і їхні однолітки в інших регіонах Франції.

Як розгорталися протести у Франції

Перші блокування шкіл розпочалися 17 вересня 2026 року. Учні передмість Парижа заявили про проблеми з ресурсами та переповнення класів. Одним із перших осередків протесту став ліцей Сент-Екзюпері, де школярі вимагали від адміністрації та місцевої влади конкретних дій для відновлення нормального навчального процесу.

У період із 21 до 25 вересня акції поширилися на інші заклади робітничих районів. Зокрема, протестні заходи відбувалися біля ліцею Поля Елюара в департаменті Сен-Сен-Дені. Учні проводили блокування, організовували збори та вимагали публічних пояснень щодо нестачі вчителів і незадовільного стану шкільної інфраструктури.

На початку жовтня локальні виступи переросли в загальнонаціональний страйк. До руху приєдналися школярі з понад тисячі навчальних закладів по всій країні. У низці міст демонстрації супроводжувалися сутичками з правоохоронцями, пошкодженням майна та підпалами. Через це влада посилила присутність поліції поблизу шкіл, адміністративних будівель і місць проведення мітингів.

Під час зіткнень правоохоронці в окремих випадках застосовували сльозогінний газ і гумові кулі. Повідомляється про постраждалих серед протестувальників. У деяких учасників зафіксували пошкодження очей, вибиті зуби та струс мозку. Масові затримання стали одним із найбільш обговорюваних аспектів протестів, оскільки значну частину учасників становлять неповнолітні школярі.

Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс назвав ситуацію «атмосферою неприйнятного насильства» та закликав учасників акцій дотримуватися порядку. Представники уряду наголошують, що пошкодження будівель, напади на поліцейських і підпали не можуть бути виправдані соціальними вимогами. Водночас батьки та освітяни вважають, що надмірна ставка на силове реагування не усуває причин конфлікту.

Нестача вчителів і нерівне фінансування шкіл

За даними працівників освіти, приблизно дві третини шкіл департаменту Сен-Сен-Дені мають незакриті вакансії вчителів. Через це частина класів навчається за скороченим розкладом, а деякі предмети протягом тижнів або місяців не викладаються взагалі. Навантаження на наявних педагогів зростає, що додатково посилює втому та сприяє звільненням.

Представниця профспілки Луїза Патерностер заявила, що молодь, учителі й батьки скаржаться на антисанітарні умови, відсутність питної води та недостатню кількість медсестер і соціальних працівників. За її словами, освітні потреби регіону не відповідають обсягу ресурсів, які виділяє держава.

Профспілки пов’язують кадрову кризу з рішенням скоротити 3256 учительських посад по всій Франції у 2026 році. На їхню думку, такі заходи особливо боляче вдарили по районах із великою кількістю учнів, соціальними проблемами та високою часткою родин із низькими доходами. Там школа часто виконує не лише освітню, а й важливу соціальну функцію.

Протестувальники вимагають переглянути підхід до розподілу коштів між регіонами, збільшити штат педагогів і забезпечити однакові базові умови навчання для всіх школярів. Серед вимог також — ремонт будівель, зменшення наповнюваності класів, доступ до шкільної медицини та соціальної підтримки, а також захист учнів від дискримінації.

Ситуація у Франції демонструє, що проблеми освіти можуть швидко перетворитися на масштабний суспільний конфлікт. Для школярів питання скасованого уроку або нестачі вчителя означає не тимчасову незручність, а ризик втратити частину знань і зменшити власні шанси на подальше навчання. Якщо влада не запропонує переконливого плану змін, протести проти класової нерівності можуть тривати й надалі, залучаючи дедалі більше учнів, батьків та освітян.