Пастка бідності під час війни: як українцям уникнути фінансової катастрофи

Пастка бідності під час війни для українців формується не лише через низькі зарплати чи пенсії. Її посилюють інфляція, втрата роботи, руйнування підприємств, дорожчі ліки, комунальні послуги та продукти. У таких умовах навіть родини, які раніше вважали себе фінансово стабільними, можуть швидко опинитися за межею бідності. Одним із можливих інструментів підтримки населення називають зниження ПДВ на базові товари. Однак така міра має як переваги, так і серйозні ризики для державного бюджету.

Пастка бідності під час війни: чому українці втрачають фінансову стійкість

Проблема низьких доходів в Україні існувала задовго до повномасштабного вторгнення. Проте війна зробила її значно гострішою. Знищення виробничих потужностей, вимушена міграція, скорочення робочих місць і перебої з логістикою безпосередньо впливають на добробут мільйонів громадян.

За наведеними оцінками, у 2025 році рівень бідності серед українців сягнув 41,6%. Це приблизно вдвічі більше, ніж до початку повномасштабної війни. Для багатьох сімей головною проблемою стали не тільки відсутність роботи, а й стрімке зростання повсякденних витрат. Їжа, медикаменти, оренда житла, транспорт та енергоносії займають дедалі більшу частину сімейного бюджету.

Соціологічні опитування демонструють, що низькі зарплати й пенсії, а також зростання цін турбують громадян не менше, ніж безпекові та політичні питання. Для людини, яка щомісяця змушена обирати між оплатою комунальних послуг, купівлею ліків і повноцінним харчуванням, економічна нестабільність стає щоденною загрозою.

Особливо вразливими залишаються пенсіонери, люди з інвалідністю, самотні батьки, внутрішньо переміщені особи та мешканці прифронтових громад. У них часто немає фінансової подушки, доступу до стабільної роботи або можливості швидко змінити місце проживання. Втрата навіть одного джерела доходу може запустити ланцюгову реакцію: борги, продаж майна, відмова від лікування та подальше погіршення якості життя.

Окремою проблемою є посилення розшарування суспільства. Поки частина громадян зберігає високі доходи або має активи за кордоном, інші втрачають житло, роботу й заощадження. За відсутності справедливої соціальної політики це може спричинити відчуття несправедливості та послабити довіру до державних інституцій.

Ситуацію ускладнює стан державних фінансів. Значна частина бюджету спрямовується на оборону, а дефіцит лише оборонного бюджету оцінюється у десятки мільярдів доларів. Уряд змушений шукати можливості для економії, скорочувати непершочергові видатки та переглядати структуру державного апарату. Водночас механічне урізання соціальних програм може виявитися небезпечнішим за очікувану економію.

Чи врятує найбідніших українців зниження ПДВ на продукти та ліки

Однією з пропозицій, яку обговорюють представники прифронтових громад, є зниження ставки ПДВ до 5% для соціально важливих товарів. Йдеться про м’ясо, рибу, молоко, овочі, фрукти, крупи, борошно, олію, дитячі товари, засоби гігієни, а також окремі категорії ліків і медичних виробів.

Теоретично зменшення податку може знизити кінцеву ціну товару. Найбільший ефект така політика мала б для домогосподарств із низькими доходами, адже вони витрачають значну частину заробітку саме на базові потреби. Для пенсіонера або сім’ї з дітьми навіть невелика економія на щомісячному кошику може мати істотне значення.

Зниження ПДВ на медикаменти є особливо актуальним для людей старшого віку та пацієнтів із хронічними захворюваннями. Ліки часто стають однією з найбільших статей витрат, а відмова від лікування через брак коштів підвищує навантаження на систему охорони здоров’я в майбутньому.

Такий підхід може стимулювати й споживання. Якщо частина коштів залишатиметься в сімейних бюджетах, громадяни зможуть купувати більше товарів і послуг. Це підтримуватиме роздрібну торгівлю, виробників, фермерів і малий бізнес. Для економіки воєнного часу важливо не допустити різкого падіння внутрішнього попиту.

Водночас зниження ПДВ не гарантує автоматичного падіння цін. Частину податкової переваги можуть залишити собі виробники, постачальники або торговельні мережі. Без чіткого контролю та прозорих правил податкова пільга здатна перетворитися на додатковий прибуток окремих компаній, а не на реальну допомогу покупцям.

Є й інша проблема: бюджет недоотримуватиме значні суми. В умовах війни це означає менше коштів на оборону, відновлення критичної інфраструктури, соціальні виплати та підтримку громад. Саме тому економісти застерігають від загального зниження ПДВ без визначення джерел компенсації.

Одним із варіантів може стати диференційована податкова політика. Для базових продуктів, дитячих товарів і життєво необхідних ліків ставка могла б бути нижчою, тоді як для предметів розкоші, дорогих автомобілів та преміальних товарів — вищою. Такий підхід дозволив би частково компенсувати втрати бюджету та зробити податкове навантаження більш справедливим.

Проте запровадження різних ставок потребує точного переліку товарів і дієвого контролю. Наприклад, важливо визначити, які саме продукти вважати соціальними, як оподатковувати складові готових виробів і як запобігати штучному завищенню цін. Без цифрового контролю ланцюгів постачання та відповідальності за порушення ризик зловживань залишатиметься високим.

Як уникнути фінансової катастрофи: рішення для держави та громадян

Зниження ПДВ може бути лише одним елементом антикризової політики. Воно не замінить створення робочих місць, відновлення підприємств і системної допомоги людям, які втратили дохід через війну. Держава має поєднувати адресні виплати, доступне кредитування, програми працевлаштування та підтримку малого й середнього бізнесу.

Першочерговим завданням є захист найбільш вразливих категорій. Соціальна допомога має призначатися не формально, а з урахуванням реальних доходів, кількості членів родини, стану здоров’я та вартості проживання в конкретному регіоні. Для внутрішньо переміщених осіб важливо забезпечити не лише тимчасові виплати, а й доступ до житла, роботи, освіти та перекваліфікації.

Прифронтовим громадам потрібні окремі програми підтримки. Йдеться про компенсації для підприємців, гранти на відновлення виробництва, пільги для роботодавців і фінансування критичної інфраструктури. Якщо люди матимуть можливість заробляти на місці, це допоможе зупинити відтік населення та зберегти місцеву економіку.

Важливу роль відіграє боротьба з корупцією та неефективними видатками. Економія має починатися не з урізання допомоги малозабезпеченим, а з перевірки непотрібних державних програм, завищених закупівель, дублювання функцій і надмірних адміністративних витрат. Скорочення вакантних посад може бути корисним кроком, але лише за умови, що воно справді зменшить витрати, а не стане формальною реорганізацією.

Громадам також важливо зберігати достатній ресурс для виконання своїх функцій. Місцеві бюджети краще розуміють потреби мешканців і можуть швидше реагувати на проблеми з опаленням, житлом, харчуванням та евакуацією. Тому питання розподілу податкових надходжень має розглядатися не лише з позиції центрального бюджету, а й з урахуванням навантаження на регіони.

Що можуть зробити самі громадяни, аби не потрапити у фінансову пастку? Передусім варто скласти реалістичний місячний бюджет і розділити витрати на обов’язкові та другорядні. Навіть невеликий резерв, сформований регулярними внесками, може допомогти пережити втрату роботи або непередбачені витрати. За можливості потрібно уникати дорогих споживчих кредитів і позик на поточні покупки.

Корисно заздалегідь перевірити право на субсидії, пільги та соціальні виплати. Багато родин не звертаються по допомогу через необізнаність або складність оформлення. Водночас підтримка держави може частково компенсувати витрати на житло, комунальні послуги, лікування чи проживання після вимушеного переїзду.

Чи зниження ПДВ врятує найбідніших українців? Саме по собі — ні. Такий крок може зменшити податковий тиск і зробити базові товари доступнішими, але лише за умови контролю за цінами та чітких компенсаторів для бюджету. Найкращий результат дасть поєднання зниженої ставки на соціальні товари, підвищеного оподаткування предметів розкоші, адресної допомоги та заходів для створення робочих місць.

Головний ризик для України полягає не тільки у високих цінах, а й у звиканні до бідності як до постійного стану. Якщо держава обмежиться разовими виплатами та скороченням соціальних програм, кількість людей у фінансовій пастці зростатиме. Натомість прозора податкова політика, підтримка громад, захист малого бізнесу та інвестиції в людський капітал можуть допомогти зберегти економічну стійкість навіть під час війни.