Через понад одинадцять років після катастрофи літака Germanwings, яка забрала життя 150 людей, судовий спір щодо додаткової компенсації завершився не на користь родичів загиблих. Регіональний суд Брауншвейга відхилив позов 30 членів сімей жертв, які вимагали від Федеративної Республіки Німеччини виплат за моральну шкоду. Кожен із позивачів просив компенсувати страждання сумою до 110 000 євро.
Суд дійшов висновку, що вимоги родичів фактично пов’язані з відповідальністю авіакомпанії Germanwings GmbH. За таких обставин, на думку суду, позивачі не можуть повторно вимагати компенсації на підставі офіційної відповідальності Німеччини. Рішення стало черговою невдачею для сімей загиблих, які протягом багатьох років намагаються домогтися перегляду розміру виплат і встановлення відповідальності державних органів.
Позов проти держави та питання медичного контролю
Позивачі наполягали, що перед катастрофою не було належним чином перевірено, чи придатний другий пілот Андреас Любіц до виконання польотів. На їхню думку, державні структури мали виявити ризики, пов’язані зі станом пілота, і не допустити його до керування пасажирським літаком. Саме можливі недоліки в системі контролю за станом авіаційного персоналу стали одним із центральних аргументів у судовому процесі.
Справу розглядали в Брауншвейзі, оскільки в цьому місті розташована штаб-квартира Федерального управління цивільної авіації Німеччини. Родичі загиблих вважали, що недосконалість державного нагляду могла безпосередньо вплинути на розвиток подій 24 березня 2015 року. Водночас суд не погодився з тим, що ці обставини створюють окрему підставу для виплати додаткової компенсації з державного бюджету.
Під час розгляду суд також фактично вказав, що вимоги сімей доцільніше було б спрямовувати безпосередньо до авіакомпанії. Така позиція прозвучала ще на початку процесу й одразу продемонструвала, що перспективи позову проти Федеративної Республіки Німеччини є обмеженими. Судовий орган розмежував можливу відповідальність перевізника та відповідальність державних установ, які здійснюють регуляторний і наглядовий контроль.
Відмова в позові не означає, що суд поставив під сумнів пережитий родичами біль або тяжкість наслідків трагедії. Рішення стосується передусім юридичних підстав для компенсації та того, хто саме може нести фінансову відповідальність. У подібних справах суди оцінюють не лише масштаб людських страждань, а й причинний зв’язок між діями або бездіяльністю відповідача та завданою шкодою.
Як сталася катастрофа Germanwings
Літак, що виконував рейс 9525 із Барселони до Дюссельдорфа, зазнав катастрофи 24 березня 2015 року. На борту перебували 144 пасажири та шестеро членів екіпажу. Усі вони загинули після того, як повітряне судно врізалося в гірський масив у французьких Альпах.
Розслідування встановило, що другий пілот Андреас Любіц навмисно спрямував літак до зіткнення з горою. Коли командир екіпажу залишив кабіну, Любіц заблокував двері та не дозволив йому повернутися. Попри спроби потрапити всередину й змінити траєкторію польоту, літак продовжив зниження. Катастрофа стала однією з найтрагічніших подій у європейській цивільній авіації за останні десятиліття.
Трагедія привернула особливу увагу до правил допуску пілотів до польотів, конфіденційності медичної інформації та обміну даними між лікарями, авіакомпаніями й наглядовими органами. Після катастрофи в різних країнах обговорювали, як знайти баланс між лікарською таємницею та необхідністю своєчасно виявляти небезпечні психічні або фізичні розлади у членів екіпажів.
Для родичів загиблих питання відповідальності не обмежувалося фінансовими виплатами. Судові позови стали способом домогтися офіційної оцінки дій авіакомпанії та державних структур. Сім’ї прагнули зрозуміти, чи можна було запобігти катастрофі, а також які саме рішення або недоліки системи призвели до того, що пілот із серйозними проблемами зміг виконувати пасажирський рейс.
Попередні виплати та багаторічні судові процеси
Після катастрофи Lufthansa, материнська компанія Germanwings, здійснила виплати родичам загиблих. За попередніми заявами перевізника, найближчі родичі отримали по 10 000 євро на кожну загиблу особу як компенсацію за моральну шкоду. Крім того, компанія виплатила по 25 000 євро за кожного загиблого у формі так званої спадкової компенсації за моральну шкоду.
Однак частина сімей вважала ці суми недостатніми, зважаючи на виняткові обставини трагедії та характер пережитих страждань. Саме тому вони продовжили судову боротьбу, вимагаючи додаткових виплат. Новий позов було подано вже проти Федеративної Республіки Німеччини, оскільки позивачі вбачали окрему відповідальність у діяльності органів цивільної авіації.
Цей процес не був першим, у якому родичі жертв намагалися отримати більшу компенсацію. Раніше судові спори тривали в різних інстанціях і країнах. Позови до материнської компанії Lufthansa розглядали регіональні суди Франкфурта-на-Майні та Ессена, а також Вищий регіональний суд Хамма. У цих процесах сім’ї загиблих також не домоглися бажаного результату щодо додаткових виплат за біль і страждання.
Нинішнє рішення Регіонального суду Брауншвейга демонструє, наскільки складними є справи про компенсацію після авіакатастроф, спричинених навмисними діями члена екіпажу. Потерпілі можуть зазнати величезних моральних втрат, однак для отримання коштів через суд необхідно довести конкретну юридичну відповідальність відповідача. У цьому випадку суд визнав, що заявлені вимоги не створюють окремої підстави для виплат із боку німецької держави.
Для авіаційної галузі справа Germanwings залишається важливим нагадуванням про необхідність посиленого контролю за станом пілотів, ефективного обміну інформацією та чітких процедур реагування на медичні ризики. Для родичів загиблих рішення суду стало черговим болючим етапом багаторічної боротьби за компенсацію та відповідь на питання, чи могли державні механізми нагляду запобігти трагедії.
Череваншенко: вторгнення російських дронів у Молдову — сплановані дії