Німеччина готує податок на пластикову упаковку: кого це зачепить

Німеччина готує новий механізм оподаткування пластикової упаковки, який може помітно змінити умови роботи виробників, імпортерів, торговельних мереж і підприємств харчової промисловості. Якщо законопроєкт ухвалять у запропонованому вигляді, з липня 2027 року за кожну тонну пластикової упаковки доведеться сплачувати 550 євро. Ініціатива є частиною ширшої політики зі скорочення пластикових відходів та пошуку додаткових доходів для федерального бюджету.

Новий збір планують запровадити партнери по урядовій коаліції — Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз разом із Соціал-демократичною партією Німеччини. Його головна мета полягає у тому, щоб зробити використання первинного пластику дорожчим і підштовхнути бізнес до переходу на перероблену сировину, багаторазову тару або матеріали, які простіше утилізувати.

Яку упаковку охопить новий податок

Під дію збору потраплятимуть різні види пластикової продукції, що використовуються для пакування товарів. Йдеться, зокрема, про плівки, пластикові пакети, кришки, застібки, капсули та інші елементи, без яких неможливе зберігання, транспортування або продаж продукції. Податок стосуватиметься не лише готової упаковки, а й окремих компонентів, якщо вони виконують пакувальну функцію.

Окремо в законопроєкті передбачені комбіновані матеріали. Якщо частка пластику в такій упаковці перевищує п’ять відсотків, її також можуть включити до оподатковуваної категорії. Це означає, що виробникам доведеться уважніше аналізувати склад коробок, пакетів, контейнерів та інших виробів, у яких пластик поєднується з папером, металом або фольгою.

Збір стягуватимуть на етапі виробництва, імпорту або ввезення упаковки до Німеччини. Таким чином, безпосередні платники податку — насамперед виробники та імпортери. Однак фактичний фінансовий ефект може поширитися на весь ланцюг постачання. Компанії, ймовірно, закладатимуть нові витрати у собівартість товарів, а це здатне вплинути на кінцеві ціни для магазинів і споживачів.

Виняток планують зробити для багаторазової упаковки. Такі рішення не повинні обкладатися новим податком, оскільки їхнє повторне використання дає змогу скоротити кількість відходів і зменшити попит на одноразові матеріали. Також передбачається можливість звільнення від збору упаковки, виготовленої з переробленого пластику. Для цього компаніям, імовірно, доведеться подавати відповідну заяву та підтверджувати походження використаної сировини.

Скільки грошей отримає бюджет

Німецький уряд розраховує, що новий податок стане не лише екологічним інструментом, а й джерелом значних бюджетних надходжень. За шість місяців 2027 року, тобто з моменту запровадження збору в липні, очікується близько 805 мільйонів євро. У наступні роки сума має зрости: з 2028 року щорічні надходження можуть становити майже 1,5 мільярда євро.

Розрахунки коаліції базуються на припущенні, що спочатку податок охоплюватиме приблизно три мільйони тонн пластикової упаковки на рік. У перспективі обсяг оподатковуваних матеріалів має зменшуватися. Це відповідатиме логіці ініціативи: чим активніше бізнес скорочуватиме використання пластику та переходитиме на перероблені матеріали, тим меншою буде база для нарахування збору.

Водночас бюджетний ефект залежатиме від того, наскільки швидко компанії зможуть змінити виробничі процеси. Якщо частина підприємств перейде на паперові, скляні, металеві або багаторазові рішення, надходження можуть бути нижчими за початкові прогнози. Проте для уряду це не обов’язково стане негативним результатом, адже скорочення пластикових відходів є одним із ключових завдань реформи.

Окремим питанням залишатиметься адміністрування податку. Компаніям потрібно буде вести точний облік кількості упаковки, визначати частку пластику у комбінованих виробах і підтверджувати використання вторинної сировини. Для міжнародного бізнесу додатковим викликом стане розмежування товарів, які виробляються для німецького ринку, та продукції, що прямує до інших країн.

Кого зміни зачеплять найбільше

Найбільший вплив новий податок може мати на виробників продуктів харчування, напоїв, косметики, побутової хімії та товарів повсякденного попиту. У цих сферах пластик широко використовується для пляшок, контейнерів, обгорток, кришок, пакетів і порційних капсул. Додаткові витрати також відчують логістичні оператори, імпортери та торговельні компанії, які працюють із великими обсягами упакованої продукції.

Для малого та середнього бізнесу важливим стане питання вартості переходу на альтернативні матеріали. Заміна пластикової упаковки потребує нових постачальників, переналаштування обладнання, зміни дизайну товару та додаткових перевірок. Частина підприємців може спробувати зменшити обсяг упаковки, відмовитися від окремих пластикових елементів або запропонувати покупцям багаторазові варіанти.

Споживачі можуть побачити наслідки реформи у вигляді поступового подорожчання окремих товарів. Розмір такого зростання залежатиме від кількості пластику в упаковці та здатності компаній компенсувати податок за рахунок оптимізації виробництва. Найбільше ризикують подорожчати недорогі товари, у ціні яких пакування займає помітну частку.

Прихильники ініціативи вважають, що економічний стимул змусить компанії швидше інвестувати у вторинну сировину, системи повторного використання та екологічні технології. Критики можуть наголошувати на ризику перекладання витрат на покупців і додатковому навантаженні на бізнес. Остаточний ефект залежатиме від деталей закону, порядку підтвердження переробленого пластику та контролю за сплатою збору.

Німецька ініціатива вписується у загальноєвропейський тренд на скорочення одноразової упаковки. У різних країнах уже обмежують використання пластикового посуду, запроваджують плату за одноразову тару або стимулюють заклади харчування переходити на багаторазові рішення. Якщо Німеччина затвердить податок у нинішньому форматі, він може стати одним із наймасштабніших фінансових інструментів впливу на ринок упаковки в Європі.