«Мені дуже пощастило»: Олена Шоптенко про шлюб з австрійцем і нову професію

Олена Шоптенко розповіла про життя у Відні, шлюб з австрійцем Крістіаном, весілля в старовинному замку та новий професійний напрямок. Хореографка зізналася, що після початку повномасштабної війни переосмислила ставлення до роботи, досягнень і власної вразливості. Сьогодні вона поєднує танці, благодійність і навчання танцювально-рухової терапії.

В інтерв’ю Олена Шоптенко поділилася особистими подробицями життя в Австрії, розповіла про знайомство з чоловіком та пояснила, чому більше не сприймає відсутність у телевізійних танцювальних шоу як професійну невдачу. За словами хореографки, нині вона відкриває для себе нову сферу, у якій рух допомагає людині краще розуміти власні емоції та відновлювати психоемоційний стан.

Життя у Відні та нова професія Олени Шоптенко

Олена Шоптенко живе у Відні з початку повномасштабного вторгнення. Вона обережно ставиться до узагальнень про українців та австрійців, однак помічає певні відмінності у спілкуванні. Австрійці, на її думку, стриманіше виявляють емоції та повільніше підпускають людей до особистого простору. Водночас у цій країні значно більше уваги приділяють приватності, особистим кордонам і праву людини не бути без дозволу знятою чи опублікованою в інтернеті.

Серед важливих переваг австрійської системи хореографка називає соціальне забезпечення людей похилого віку. Вона звертає увагу, що літні люди в Австрії мають можливість не просто виживати, а повноцінно жити, подорожувати, відвідувати заклади та користуватися результатами багаторічної праці.

Після вимушеного переїзду Шоптенко почала здобувати нову освіту. Вона навчається танцювально-рухової терапії та вже впроваджує цей напрямок у своїй роботі. Хореографка створила програму психоемоційного відновлення через рух, яка допомагає учасникам краще відчувати власне тіло, розпізнавати емоції та працювати із внутрішніми станами.

Танцювально-рухова терапія ґрунтується на ідеї цілісності людини. Неможливо працювати лише з думками, залишаючи поза увагою тіло, адже пережитий стрес часто проявляється саме через фізичні реакції, напруження, втому або проблеми зі сном. Рух у цьому підході не зводиться до хореографії чи спортивної підготовки. Він стає способом самодослідження, м’якого контакту із собою та поступового відновлення.

Олена також розвивається у напрямку Shadow Work — методу самопізнання, пов’язаного з психологією Юнга, коучингом і тілесно орієнтованими практиками. Вона планує завершити навчання та сертифікацію, щоб надалі працювати і в цій сфері.

Паралельно Шоптенко бере участь у благодійних проєктах. В Україні її запрошують до заходів зі збору коштів на протезування для ветеранів. Хореографка наголошує, що пишається можливістю використовувати власні професійні навички для допомоги людям, які постраждали через війну.

«Мені дуже пощастило»: шлюб із Крістіаном і весілля в замку

Зі своїм майбутнім чоловіком Крістіаном Олена познайомилася у Відні на благодійному заході для українських дітей-переселенців. Вона проводила танцювальний майстер-клас, а Крістіан був одним зі співорганізаторів події. Спочатку вони просто спілкувалися, а романтичні стосунки почалися приблизно через пів року після знайомства.

Крістіан працює у сфері безпеки, управління ризиками та гуманітарних місій. Раніше він відповідав за український напрямок у міжнародній організації, працював у прифронтових регіонах і долучався до гуманітарних проєктів. Олена розповідає, що чоловік глибоко підтримує Україну та допомагав їй ще до того, як вони стали парою.

Для хореографки це має принципове значення. Вона зізнається, що не могла б побудувати сім’ю з людиною, яка не приймає її українську ідентичність або байдужа до майбутнього її країни. Крістіана Олена жартома називає австрійцем, який «конвертувався в українця», адже в його цінностях і ставленні до України бачить багато близького для себе.

Освідчення і весілля не відбулися поспіхом. Між цими подіями минуло близько двох з половиною років. Шоптенко пояснює, що їй було важливо пройти шлях пізнання одне одного та врахувати власний психоемоційний стан після вимушеної міграції, втрати звичного життя і пережитих змін. Вона переконана, що час є одним із найцінніших ресурсів у стосунках, тому не хотіла ухвалювати рішення під тиском.

Весілля відбулося у старовинному замку в Нижній Австрії. Пара поєднала українські та австрійські традиції. З українського боку була церемонія ставання на рушник, яка для Олени стала особливо щемливою, адже проходила далеко від Батьківщини. Австрійською традицією стало спільне розпилювання колоди.

За словами Шоптенко, цей звичай має символічне значення. Подружжя повинне рухати двосторонню пилку синхронно, докладаючи однакових зусиль. Якщо партнери не діють в унісон, розпиляти дерево надзвичайно складно. Саме тому обряд сприймається як метафора спільного подолання життєвих труднощів.

Олена називає свою родину інтернаціональною. У неї є син, а в Крістіана — донька, тому створення спільного сімейного простору потребує часу, терпіння та великої роботи з боку дорослих. Подружжя також планує ще не раз приїжджати в Україну. Хореографка мріє показати родині Карпати та познайомити близьких із культурою західних регіонів.

Відмова від гонитви за досягненнями та нові творчі плани

Шоптенко зізнається, що багато років жила у режимі постійних досягнень. Як людина зі спорту, вона звикла відповідати очікуванням, працювати на високих обертах і демонструвати результат. Саме така дисципліна свого часу допомогла їй побудувати успішну кар’єру, однак після початку великої війни її погляд на життя змінився.

Тепер хореографка дозволяє собі не працювати до виснаження та не перетворювати кожен період життя на черговий марафон. Раніше вона могла сприймати відпочинок або відмову від нової мети як слабкість. Зараз Олена вважає це більш екологічним ставленням до себе. Вона вчиться давати собі час на сум, втому, горювання та інші емоції, не намагаючись одразу їх приховати або подолати.

Олена також прийняла той факт, що її особистість не визначається лише роботою. Глядачі добре знають її завдяки участі у «Танцях з зірками», зокрема через перемогу в сезоні з Володимиром Зеленським. Спочатку постійна асоціація з шоу її дратувала, адже професійний шлях хореографки значно ширший. Однак тепер вона сприймає це спокійно та з вдячністю.

Шоптенко розповідає, що до неї часто підходять люди, які почали займатися танцями саме після перегляду шоу. Для неї це доказ того, що телевізійний проєкт мав позитивний вплив і допоміг багатьом відкрити для себе танцювальний світ.

Відсутність у нових телевізійних танцювальних проєктах Олена не вважає поразкою. Вона наголошує, що нині її пріоритети змінилися, а розвиток відбувається в іншому напрямку. Навчання, терапевтичні практики та благодійна діяльність відкривають новий етап її професійного життя.

Хореографка також спробувала себе в українському кіно, зігравши саму себе у фільмі «Крашанки 2.0». Вона називає цей досвід цікавим і не виключає, що в майбутньому могла б зіграти повноцінну роль. Водночас Шоптенко розуміє, що акторська професія потребує окремого навчання та значних зусиль.

Сьогодні Олена описує свій стан як поєднання втоми, щастя та постійного горювання за Україною. Вона вважає таку суперечливість природною частиною життя. Попри складні обставини, хореографка намагається залишатися живою, приймати різні емоції та рухатися вперед без вимоги завжди бути сильною.

Новий етап Олени Шоптенко — це поєднання танцю, тілесних практик, допомоги іншим і більш уважного ставлення до себе. Її історія показує, що професійна зміна не обов’язково означає відмову від минулого. Навпаки, попередній досвід може стати міцною основою для нової діяльності, у якій талант допомагає не лише створювати шоу, а й підтримувати людей.