Медведєв натякнув: Вірменія може стати «новою Україною» через курс до ЄС

Заява Дмитра Медведєва про те, що Вірменія нібито може перетворитися на «нову Україну», стала черговим сигналом жорсткої реакції Москви на зміну зовнішньополітичних орієнтирів Єревана. Російський посадовець пов’язав потенційні ризики для Вірменії з її зближенням із Європейським Союзом і посиленням контактів із західними державами.

Виступ Медведєва прозвучав на тлі дискусій про майбутнє Вірменії, її участь у структурах під впливом росії та можливий рух у напрямку європейської інтеграції. У Москві дедалі частіше критикують уряд Нікола Пашиняна, звинувачуючи його у віддаленні від традиційного союзника та перегляді багаторічної політики безпеки.

За словами заступника голови Ради безпеки РФ, вірменське керівництво начебто свідомо обрало інший вектор розвитку. Він заявив, що такий курс, на його переконання, не приведе країну до позитивних результатів. Водночас російський чиновник не навів конкретних доказів того, які саме наслідки можуть настати для Вірменії через поглиблення відносин із ЄС.

Що саме заявив Дмитро Медведєв

Під час інтерв’ю державному телерадіо Ірану Медведєв охарактеризував європейський напрямок Вірменії як небезпечний. Він заявив, що найбільш негативним сценарієм для країни може стати її перетворення на «нову Україну».

Ця фраза є політичною оцінкою російського представника, а не офіційним прогнозом розвитку подій. У Кремлі та російському політичному середовищі подібне формулювання регулярно використовують як застереження для держав, які намагаються проводити більш самостійну політику або розширювати співпрацю із Заходом.

Згадка про Україну в цьому контексті має на меті показати, що Москва розглядає зміну геополітичного курсу як потенційну загрозу власним інтересам. Російська влада часто описує український шлях винятково через протистояння із Заходом, водночас не згадуючи про прагнення самої України до суверенного вибору, безпеки та європейської інтеграції.

Для Вірменії такі заяви мають особливе значення, оскільки країна тривалий час залишалася одним із ключових партнерів росії на Південному Кавказі. Єреван входить до Євразійського економічного союзу та Організації Договору про колективну безпеку, однак останніми роками вірменська влада дедалі частіше висловлює незадоволення рівнем підтримки з боку Москви.

Чому Єреван переглядає відносини з Москвою

Зміна риторики Вірменії значною мірою пов’язана з безпековою ситуацією в регіоні та подіями навколо Нагірного Карабаху. Після загострення відносин з Азербайджаном у Єревані заявляли, що традиційні механізми союзницької підтримки не виправдали очікувань. Вірменська влада також неодноразово критикувала російські миротворчі та безпекові структури за недостатню ефективність.

На цьому тлі Вірменія почала активніше шукати партнерів серед країн Європи та інших західних держав. Йдеться про розвиток політичного діалогу, співпрацю у сфері цивільної безпеки, економіки, реформ та демократичних інституцій. Єреван також прагне диверсифікувати зовнішні зв’язки, щоб зменшити залежність від одного центру впливу.

Прем’єр-міністр Нікол Пашинян наголошував, що закон про початок процесу вступу до Європейського Союзу сам по собі не означає автоматичного виходу Вірменії з Євразійського економічного союзу або розриву з росією. За його словами, країна має право обговорювати власне майбутнє та оцінювати можливі напрями розвитку без зовнішнього тиску.

Водночас у Москві наполягають, що одночасне членство в різних інтеграційних об’єднаннях може створювати суперечності. Російські представники закликають Єреван визначитися, чи планує він зберігати участь у структурах, очолюваних Москвою, чи рухатися до повноцінного зближення з ЄС.

Паралелі з Україною та реакція на них

Порівняння Вірменії з Україною є частиною ширшої російської політичної риторики. Москва часто подає європейський вибір сусідніх держав як результат зовнішнього втручання, хоча такі рішення можуть формуватися під впливом внутрішніх політичних процесів, громадських настроїв і прагнення урядів отримати додаткові гарантії безпеки.

Україна обрала шлях до Європейського Союзу після тривалих суспільних дискусій і масштабних протестів, а її європейська інтеграція була закріплена як стратегічний державний курс. Після початку повномасштабної російської агресії Київ отримав статус кандидата на вступ до ЄС, а згодом розпочав переговорний процес. Тому використання формули «нова Україна» в російських заявах має не лише аналітичний, а й очевидний політичний характер.

Для вірменського суспільства слова Медведєва можуть сприйматися як спроба залякати країну можливими наслідками самостійної зовнішньої політики. Водночас остаточний напрямок розвитку Вірменії залежатиме не тільки від заяв окремих російських чиновників. На нього впливатимуть позиція громадян, економічні інтереси, відносини з Азербайджаном і Туреччиною, а також готовність Європейського Союзу запропонувати Єревану реальні механізми підтримки.

У вересні між володимиром путіним і Ніколом Пашиняном уже відбулася публічна суперечка щодо зовнішньополітичного курсу Вірменії. Російський президент закликав Єреван визначитися між ЄС та ЄАЕС і попередив про можливі наслідки для участі країни в очолюваному Москвою союзі. Пашинян у відповідь заявив, що початок процедури зближення з Євросоюзом не порушує чинних зобов’язань Вірменії.

Подальше загострення риторики свідчить, що питання зовнішнього курсу Вірменії перетворюється на важливий фактор протистояння між Єреваном і Москвою. росія намагається зберегти вплив у регіоні, тоді як вірменське керівництво шукає додаткові міжнародні контакти та прагне самостійно визначати пріоритети національної безпеки.

Наразі говорити про швидкий вступ Вірменії до Європейського Союзу зарано. Європейська інтеграція є тривалим процесом, який передбачає політичні, економічні та правові реформи. Проте сам факт активного обговорення такого сценарію вже демонструє, наскільки сильно змінилася регіональна ситуація. Заяви Медведєва лише підкреслюють, що можливий рух Вірменії до ЄС у Москві сприймають як серйозний виклик власному впливу на Південному Кавказі.