Колумніст NYT: путін може напасти на Європу заради перемоги в Україні

Кремль уже прорахувався у 2022 році, й цілком можливо, що він зробить це знову. Саме так оцінює ризики можливого розширення російської агресії колумніст The New York Times, який припускає: володимир путін може піти на небезпечну ескалацію проти Європи, якщо вирішить, що напад на іншу країну допоможе йому досягти перемоги в Україні.

Цей сценарій не означає, що масштабна атака росії на держави Європи є неминучою. Водночас сама можливість такого розвитку подій залишається одним із головних викликів для західних урядів. На думку оглядача, російське керівництво здатне ухвалювати рішення, які з погляду міжнародної безпеки здаються надзвичайно ризикованими, якщо в Кремлі вважають, що вони можуть змінити перебіг війни.

Російське вторгнення в Україну у лютому 2022 року стало прикладом масштабного стратегічного прорахунку. У Москві очікували швидкого падіння української держави, слабкого опору суспільства та розколу серед західних союзників. Однак ці розрахунки не справдилися. Україна зберегла незалежність, армія зупинила наступ російських військ, а Сполучені Штати та європейські країни посилили військову, фінансову й політичну підтримку Києва.

Чому кремль може розглядати небезпечну ескалацію

Попри невдачі на полі бою, російська влада не відмовилася від максималістських цілей. Кремль продовжує представляти війну як протистояння не лише з Україною, а й із Заходом загалом. Така риторика має внутрішньополітичне значення: вона дозволяє російському керівництву пояснювати затяжний конфлікт, виправдовувати мобілізаційні заходи та перекладати відповідальність за економічні труднощі на зовнішніх противників.

У такій логіці будь-яка подія в Європі може бути використана як привід для тиску або провокації. Йдеться не обов’язково про негайне повномасштабне вторгнення. Набагато ймовірнішими можуть бути гібридні операції, кібератаки, диверсії на критичній інфраструктурі, втручання у вибори, інформаційні кампанії та маніпуляції з міграційними потоками. Такі дії дають кремлю змогу перевіряти готовність західних країн до спільної відповіді, не переходячи одразу до відкритої війни.

Однак ризик може зрости, якщо Москва вирішить, що союзники України втомилися від підтримки Києва, а політичні суперечності в Європі заважають швидко реагувати на кризу. Кремль традиційно намагається використовувати розбіжності між державами, сподіваючись, що страх перед прямим зіткненням змусить уряди обмежити допомогу Україні або погодитися на вигідні для росії умови.

Найнебезпечнішим фактором залишається помилкова оцінка намірів противника. Якщо російське керівництво вирішить, що НАТО не готове захищати окремих членів альянсу, воно може спробувати здійснити обмежену провокацію або локальну операцію. У Кремлі можуть розраховувати, що західні країни не захочуть ризикувати масштабним конфліктом через один інцидент. Саме такий розрахунок здатен перетворити контрольовану, на думку російських стратегів, акцію на кризу міжнародного масштабу.

Які країни Європи можуть опинитися під тиском

У центрі уваги експертів перебувають передусім держави, які мають спільний кордон із росією або Білоруссю. Балтійські країни неодноразово заявляли про необхідність посилення оборони та збільшення присутності союзників. Для Литви, Латвії та Естонії загроза з боку Москви має не абстрактний, а безпосередній характер, адже російська влада неодноразово ставила під сумнів право сусідніх держав самостійно визначати власний зовнішньополітичний курс.

Окремим напрямком потенційної небезпеки залишається Чорноморський регіон. Росія вже використовує військову силу, економічний тиск і блокування судноплавства як інструменти впливу. Будь-яка спроба розширити контроль над морськими маршрутами або створити нові осередки напруженості може мати наслідки для всієї Європи, зокрема для продовольчої та енергетичної безпеки.

Водночас напад на країну НАТО суттєво відрізнявся б від війни проти України. У такому випадку діяли б механізми колективної оборони, а ризик прямого зіткнення росії з кількома провідними військовими державами різко зріс би. Саме тому частина аналітиків вважає, що Москва може віддавати перевагу операціям нижче порога відкритої війни. Проте це не усуває небезпеки: помилка, випадковий інцидент або навмисна провокація можуть швидко вийти з-під контролю.

Для України потенційна загроза російської атаки на Європу означає, що війна не обмежується питанням двосторонніх відносин. Українська влада постійно наголошує: якщо агресор не зазнає поразки, він може сприйняти це як сигнал до подальшого тиску на сусідів. Саме тому підтримка України розглядається європейськими країнами не лише як допомога державі, що захищається, а і як інвестиція у власну безпеку.

Чи здатна Європа стримати російську агресію

Європейські країни за останні роки збільшили оборонні бюджети, посилили східний фланг НАТО та переглянули підходи до енергетичної залежності від росії. Водночас проблеми залишаються. Арміям потрібні додаткові боєприпаси, системи протиповітряної оборони, далекобійні засоби, розвідувальні можливості та чіткі плани спільних дій. Без належної підготовки навіть сильні політичні заяви можуть не мати достатнього стримувального ефекту.

Єдність західних держав є одним із головних чинників, здатних зменшити ризик нової агресії. Для кремля важливо бачити не лише військовий потенціал НАТО, а й готовність його членів діяти спільно. Невизначеність, затримки з рішеннями або публічні суперечки можуть бути сприйняті російським керівництвом як ознака слабкості.

Не менш важливим є посилення захисту цивільної інфраструктури. Енергетичні мережі, порти, залізниця, системи зв’язку та державні реєстри можуть стати об’єктами російських атак або кібервтручання. Підготовка до таких загроз не означає неминучість війни, але дає змогу знизити її потенційні наслідки й продемонструвати, що спроби залякати європейські суспільства не принесуть бажаного результату.

Прогноз про можливий напад росії на Європу заради перемоги в Україні залишається сценарієм, а не встановленим фактом. Проте його не можна повністю ігнорувати, оскільки минулі рішення кремля вже показали, наскільки небезпечними можуть бути помилкові оцінки та імперські амбіції. Головний висновок для України та її партнерів полягає в тому, що стримування має починатися до того, як агресор зробить новий крок.

Поразка російської стратегії шантажу, підтримка України та готовність Європи до спільної оборони можуть стати найкращою відповіддю на загрозу подальшої ескалації. Чим чіткіше союзники демонструватимуть єдність і здатність захищати свої інтереси, тим менше шансів, що кремль наважиться повторити прорахунок 2022 року в ще небезпечнішій формі.