Класична військова перемога України чи РФ є малоймовірною, - адмірал НАТО

Оцінки перспектив завершення війни в Україні змінюються, проте ключові фігури в НАТО та українській розвідці сходяться на думці, що простого й швидкого завершення у вигляді «класичної» військової перемоги однієї зі сторін зараз не передбачається. Така думка має важливі наслідки для політики підтримки, планування операцій та міжнародних переговорів.

Класична військова перемога України чи РФ є малоймовірною, - адмірал НАТО

Як повідомляло РБК-Україна, голова Військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер, в ефірі Radio NV заявив, що «класична військова перемога будь-якої зі сторін на даний момент є малоймовірною». За його словами, одним із ключових факторів, що ускладнює будь‑який швидкий перелом, є наявність близько 700 тисяч російських військовослужбовців на тимчасово окупованих територіях України.

Бауер підкреслив, що вивести або значно ослабити ці сили буде вкрай складно, і західним партнерам слід винести урок із попередніх рішень щодо обсягів допомоги. «Якби у 2022 році, під час успішного контрнаступу України в період з квітня до серпня, було надано все, про що просили українські партнери, результат війни, ймовірно, був би зовсім іншим», — зазначив адмірал.

Він також звернув увагу на геополітичні наслідки конфлікту: хоча з військової точки зору класична перемога росії виглядає малоймовірною, стратегічні втрати Москви вже очевидні. На думку Бауера, росія «вже програла цю війну стратегічно», що відобразилося у зближенні з Китаєм — без китайської підтримки, за словами адмірала, «росіяни не змогли би продовжувати цю війну в Україні». Наголосивши на відсутності реальних сценаріїв, за якими РФ може вийти з конфлікту переможцем, Бауер окреслив довгострокові ризики для безпеки Європи.

Читайте також: росія знову спробує втягнути Білорусь у війну проти України, - Зеленський

Ситуація на фронті та можливі сценарії розвитку

Паралельно з оцінками НАТО, українська розвідка та центри по боротьбі з дезінформацією фіксують загрози ескалації або трансформації форм ведення війни. За даними ГУР, російське командування нібито готує новий наступ на південному сході України і планує залучити додаткові стратегічні резерви — орієнтовно ще близько 20 тисяч військовослужбовців для посилення угруповання.

Центр протидії дезінформації повідомляв, що кремль аналізує щонайменше три сценарії розвитку подій: продовження активних бойових дій, поступове «заморожування» конфлікту або використання гібридних методів тиску та дестабілізації проти країн НАТО. Такий набір опцій вказує на те, що Москва розглядає як традиційні, так і нетрадиційні інструменти впливу.

У внутрішніх офіційних оцінках також наголошують, що втрати та реальний темп просування ворога на Донбасі несумірні з амбіціями Москви. Заступник керівника Офісу президента, бригадний генерал Павло Паліса зазначав, що втрати російських формувань на Донеччині зросли втричі, натомість їхнє територіальне просування залишається мінімальним. За його словами, хоча у ворога є плани на 2026 рік, наразі відсутні достатні сили й ресурси для їхнього повноцінного втілення.

Ці оцінки разом із думкою представників НАТО формують картину конфлікту, у якому перемога не визначатиметься одномоментними фронтовими проривами, а радше витривалістю, логістикою, дипломатією та економічними ресурсами сторін. Важливими факторами залишаються міжнародна підтримка України, внутрішня стабільність у росії та роль третіх держав, зокрема Китаю.

Наслідки такого затяжного сценарію можуть бути різноплановими: від тривалого виснаження бойових сил і інфраструктури до посилення кібератак, гібридних операцій і дипломатичного тиску на країни-партнери. Для України та її союзників ключовим завданням залишається поєднання військової допомоги з ефективними санкційними, інформаційними та політичними заходами, аби послабити спроможність агресора вести подальшу ескалацію.

Слідкувати за розвитком подій важливо щоденно: оцінки експертів і військових змінюються разом із інформацією з передової, а стратегічна картина залежить від рішень лідерів на міжнародному рівні й від того, наскільки швидко і скоординовано партнери зможуть реагувати на нові виклики.