Туреччина має посилити захист прав людей, які перебувають у психіатричних закладах, імміграційних ізоляторах і місцях несвободи. До цього закликали європейські експерти після перевірки умов утримання пацієнтів, іноземців та дітей-мігрантів. Основні зауваження стосуються відсутності окремого закону про психічне здоров’я, неналежного оформлення примусової госпіталізації, можливих випадків надмірного застосування сили та тривалого перебування людей у закритих приміщеннях.
Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню провів оцінювання в низці психіатричних лікарень, будинків догляду, центрів тимчасового утримання іноземців і в’язниці в Туреччині. Перевірка мала на меті встановити, чи відповідають умови перебування міжнародним стандартам поводження з людьми, які через стан здоров’я, міграційний статус або рішення суду опинилися під контролем державних установ.
У звіті наголошується, що турецькій системі досі бракує комплексного законодавства у сфері психічного здоров’я. Через це залишаються неврегульованими питання госпіталізації без згоди пацієнта, процедури отримання згоди на лікування, контролю за рішеннями медичних працівників і використання засобів фізичного обмеження. Відсутність чітких правил створює ризик, що людина може бути позбавлена свободи без достатніх юридичних гарантій і можливості своєчасно оскаржити рішення.
Експерти звернули увагу на те, що частину пацієнтів та мешканців закладів офіційно визначали як таких, що перебувають там добровільно. Водночас фактичні умови їхнього проживання могли відповідати умовам примусової госпіталізації. Якщо людина не може вільно залишити установу, це, на думку комітету, має супроводжуватися відповідною правовою процедурою, незалежною оцінкою стану та регулярним переглядом необхідності подальшого перебування.
Проблеми психіатричної допомоги
Загальний стан будівель і побутові умови в перевірених установах оцінювалися як переважно задовільні. Однак належний стан приміщень сам по собі не гарантує дотримання прав пацієнтів. Однією з найсерйозніших проблем став обмежений доступ до свіжого повітря. Деякі люди не могли виходити на прогулянку протягом кількох тижнів або навіть місяців, що негативно впливає на фізичне самопочуття, психічний стан і процес відновлення.
Комітет також зафіксував труднощі, пов’язані з нестачею працівників і надмірним навантаженням на персонал. Коли в закладі недостатньо лікарів, медсестер, психологів і фахівців із соціальної роботи, пацієнти не отримують повноцінної індивідуальної допомоги. Обмежується проведення терапевтичних занять, реабілітаційних програм і заходів, спрямованих на повернення людини до самостійного життя.
Уряд Туреччини у своїй відповіді повідомив про намір поліпшити організацію прогулянок, кадрове забезпечення та якість догляду. Водночас європейські фахівці очікують не лише адміністративних вказівок, а й системних змін. Йдеться про ухвалення зрозумілого закону, створення незалежного контролю за психіатричними установами, документування всіх випадків застосування обмежень і забезпечення пацієнтам доступу до правової допомоги.
Окремо наголошується на необхідності поважати волю та гідність людей із психічними розладами. Медична допомога має ґрунтуватися на поінформованій згоді, а примусові заходи можуть використовуватися лише у виняткових випадках, коли існує безпосередня загроза життю чи здоров’ю. Навіть тоді вони повинні бути пропорційними, найкоротшими за часом і підлягати незалежному контролю.
Умови утримання мігрантів і дітей
Під час перевірки імміграційних центрів увага була зосереджена на ситуації іноземців, які очікують на депортацію або вирішення свого міграційного статусу. Більшість опитаних людей не повідомляли про жорстоке поводження. Проте окремі затримані розповіли про удари кулаками з боку працівників і надмірне застосування сили жандармами, зокрема використання кийків.
Такі свідчення потребують швидкого, неупередженого та ретельного розслідування. Людина, яка перебуває під вартою, особливо залежить від адміністрації установи й часто не має змоги самостійно захистити свої права. Тому будь-які скарги на побиття або приниження мають фіксуватися, а потерпілі повинні отримувати медичну допомогу, юридичний захист і можливість повідомити про інцидент незалежному органу.
Суттєві зауваження стосувалися також режиму перебування в одній із перевірених в’язниць. За даними комітету, затримані зазвичай проводили в камерах понад 23 години на добу. На перебування просто неба їм відводили лише 20–30 хвилин. Такий режим серйозно обмежує фізичну активність, спілкування та доступ до повсякденних занять, а за тривалого застосування може мати негативні наслідки для психічного здоров’я.
Європейські експерти закликали Туреччину уникати затримання сімей із дітьми. Утримання неповнолітніх у закритих міграційних центрах має бути винятковим рішенням і тривати якомога менше. Дитина не повинна опинятися в ізоляції лише через міграційний статус батьків. Під час ухвалення будь-якого рішення першочергово мають враховуватися безпека, здоров’я, вік і найкращі інтереси дитини.
Представники турецької влади заявили, що дітям не оформлювали ордери на затримання, а їхнє перебування в центрах відбувалося на прохання батьків. Однак європейська оцінка виходить із фактичних умов, у яких перебуває дитина. Якщо неповнолітній не може вільно залишити установу, перебуває за ґратами або під постійним наглядом охорони, це все одно має розглядатися як обмеження свободи, незалежно від формального формулювання документів.
Заклик до системних змін
Ситуація, описана у звіті, свідчить про потребу Туреччини одночасно вдосконалити кілька напрямів державної політики. Насамперед необхідно ухвалити закон про психічне здоров’я, який чітко визначатиме права пацієнтів і обов’язки медичних установ. Не менш важливо запровадити ефективні гарантії для іноземців, які очікують на депортацію, та повністю відмовитися від практики тривалого утримання дітей у міграційних центрах.
Рекомендації європейського комітету стосуються не лише умов у конкретних установах. Вони піднімають ширше питання відповідальності держави за людей, позбавлених можливості самостійно захищати себе. Пацієнти психіатричних лікарень, мігранти, затримані іноземці та діти мають отримувати особливий захист, оскільки перебувають у вразливому становищі й залежать від рішень чиновників, медиків та силових структур.
Виконання рекомендацій передбачає регулярні незалежні перевірки, відкриту статистику щодо застосування сили та примусових заходів, доступ до адвокатів і медичної допомоги, а також реальну відповідальність за порушення. Для дітей-мігрантів пріоритетом мають стати альтернативи затриманню: розміщення в безпечних громадах, супровід соціальних служб і підтримка сімей без ізоляції.
Захист прав людини в таких умовах є показником зрілості державної системи. Туреччина має продемонструвати, що безпека та контроль за міграцією можуть поєднуватися з гуманним ставленням, а медична допомога — із повагою до особистої автономії. Саме тому європейські заклики стосуються не окремих недоліків, а необхідності довгострокової реформи, яка забезпечить гідне поводження з кожною людиною незалежно від її діагнозу, громадянства чи віку.