Естонія посилює кордон із РФ: війська переходять до «активної оборони»

Естонія посилює оборону на східному напрямку та змінює підхід до захисту державного кордону з росією. Ключова бойова частина країни, Перша естонська бригада, поступово переміщується з міста Тапа до Йихві. Це місто розташоване приблизно за 50 кілометрів від російського кордону. Передислокація є частиною нової стратегії «активної оборони», яку Таллінн розглядає як відповідь на зміну безпекової ситуації в Балтійському регіоні.

Естонські посадовці наголошують, що йдеться не лише про зміну місця дислокації військових. Країна перебудовує всю систему стримування, посилює прикордонні райони, розширює військову інфраструктуру та закуповує далекобійне озброєння. Основна мета полягає в тому, щоб у разі можливого нападу не відступати вглиб країни, а з перших годин протистояння зупиняти противника на передових позиціях.

Чому Естонія переходить до «активної оборони»

Естонія є однією з країн НАТО, які безпосередньо межують із росією. Її географічне положення, невелика територія та відсутність власних повноцінних військово-повітряних сил змушують військове керівництво заздалегідь готуватися до різних сценаріїв. У Таллінні не вважають, що Москва прагне розпочати повномасштабну війну з Північноатлантичним альянсом у найближчі роки. Водночас естонська розвідка переконана: росія накопичує ресурси та формує можливості для майбутнього конфлікту.

На думку естонських військових, традиційна модель оборони, за якої підрозділи відходять, очікуючи на масштабне підкріплення союзників, більше не відповідає сучасним загрозам. Досвід війни росії проти України показав, що російське командування готове тривалий час вести бойові дії, не зважаючи на значні втрати. Також Москва може намагатися захопити й утримувати території навіть тоді, коли інфраструктура та населені пункти зазнають масштабних руйнувань.

Саме тому Естонія планує діяти інакше. Її військові підрозділи мають бути готовими зустріти противника на заздалегідь підготовлених рубежах, завдати ударів по його логістиці та командних пунктах, а також максимально ускладнити просування російських сил. Активна оборона передбачає не пасивне очікування атаки, а боротьбу за кожен кілометр території з першого дня можливого вторгнення.

«Ми маємо починати з кордону і перемагати вже в перших боях», – заявляв командир Першої естонської бригади полковник Тармо Кундла. За його словами, країна повинна заздалегідь вибудувати лінії оборони та не розраховувати лише на маневр шляхом відступу або заманювання противника.

Нова військова інфраструктура поблизу російського кордону

Перша естонська бригада, яку вважають головною бойовою силою країни, поступово залишає військову базу в Тапі. Новим місцем її постійної дислокації стане Йихві, де вже споруджують об’єкти для розміщення військовослужбовців, техніки та озброєння. Розташування бази ближче до кордону має скоротити час реагування у разі надзвичайної ситуації.

Ще один важливий об’єкт будують у Нарві. Нова база зможе прийняти близько 1 000 військовослужбовців. Це місто має особливе стратегічне значення через близькість до росії та значну частку російськомовного населення. Естонська військова розвідка не виключає, що Москва могла б спробувати використати локальну провокацію в Нарві для перевірки готовності НАТО захищати кожну зі своїх держав-членів.

У Таллінні побоюються не лише масштабного наступу. Одним із можливих сценаріїв вважають обмежену операцію проти прикордонної території або населеного пункту. Така атака могла б бути розрахована на політичний розкол усередині Альянсу, поширення дезінформації та створення сумнівів щодо готовності союзників виконувати зобов’язання з колективної оборони.

Для протидії цим ризикам Естонія розвиває укріплення, транспортну інфраструктуру, системи спостереження та можливості швидкого перекидання військ. Йдеться також про координацію з іншими країнами Балтії та союзниками по НАТО. Військові планувальники прагнуть, щоб потенційний противник розумів: навіть обмежена атака не залишиться локальною проблемою і зустріне організований опір.

Далекобійне озброєння та оборонні витрати Естонії

Важливою складовою нової стратегії стали закупівлі озброєння, здатного працювати на значній відстані. Протягом останнього року Естонія уклала контракти на придбання дев’яти американських реактивних систем залпового вогню HIMARS, а також боєприпасів із дальністю до 300 кілометрів. Крім того, країна замовила дев’ять південнокорейських систем Chunmoo, які мають подібні можливості.

Відстань від естонських військових позицій поблизу кордону до Санкт-Петербурга становить близько 260 кілометрів. Це означає, що нове озброєння здатне впливати на розрахунки російського командування щодо можливого наступу. Йдеться не обов’язково про намір завдавати ударів по містах, а про створення спроможності уражати військові об’єкти, склади, маршрути постачання та пункти управління, якщо розпочнеться агресія.

Естонія також збільшує фінансування оборони. Уряд країни планує й надалі спрямовувати на військові потреби понад 5% валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг витрат на національну оборону має становити близько 2,2 мільярда євро. Для держави з населенням приблизно 1,3 мільйона людей це значне навантаження, однак у Таллінні вважають такі видатки необхідними через тривалу війну росії проти України.

Нова естонська модель оборони спирається не лише на професійних військових. У разі загрози країна розраховує швидко мобілізувати резервістів і залучити підрозділи територіальної оборони. Водночас вирішальне значення матиме допомога союзників. Естонія прагне виграти час, завдати противнику максимальних втрат і не допустити швидкого захоплення стратегічних районів до прибуття підкріплень НАТО.

Посилення кордону з росією в Естонії називають довгостроковим проєктом. Таллінн намагається зробити можливу агресію настільки дорогою та складною, щоб вона втратила сенс для противника. Головний розрахунок естонської стратегії – перетворити стримування на практичну військову спроможність, готову діяти без зволікань.

Схожі процеси відбуваються і в інших країнах Балтії. Литва, Латвія та Естонія посилюють спільне планування, розвивають прикордонну інфраструктуру та готуються до різних сценаріїв безпеки, зокрема до можливих гуманітарних криз і переміщення населення. На тлі війни в Україні балтійські держави дедалі частіше наголошують: захист східного флангу НАТО починається задовго до появи противника біля кордону.