Chanel після року з Матьє Блазі: найяскравіші образи з паризького шоу

У Парижі відбувся новий показ Chanel, який став важливою віхою для Матьє Блазі. Майже через рік після дебюту на посаді креативного директора дизайнер представив колекцію весна-літо 2027 у просторі Гран-Пале. Цього разу легендарний павільйон перетворився на фантазійне нічне небо: над подіумом сяяв величезний місяць, у повітрі ніби зависли світні птахи, а підлогу вкривали помаранчево-зелені візерунки з дзеркальним блиском.

Шоу стало продовженням розмови Блазі зі спадщиною Габріель Шанель. Проте дизайнер не намагався буквально відтворити архівні образи. Навпаки, він показав, як знайомі коди французького Дому можуть змінюватися разом із сучасною жінкою, її ритмом життя та уявленням про свободу.

Chanel після року з Матьє Блазі: найяскравіші образи з паризького шоу

Колекція отримала назву La Conversation - Part Three - Different Faces of the Same Coin. Уже сама назва натякає на багатошаровість задуму: одна й та сама історія може мати різні обличчя, а класичний елемент гардероба здатен розкриватися по-новому залежно від матеріалу, крою та способу носіння.

У центрі уваги опинилися різні періоди життя Габріель Шанель. Блазі звернувся до її ранньої роботи з білизною та джерсі, переосмислив знамените захоплення зручним одягом і водночас показав костюм Chanel як живу, рухливу конструкцію. За словами дизайнера, це не історична колекція, а розмова про численні історії, що сформували особистість засновниці Дому.

Свобода, рух і зміна жіночої ідентичності стали головними темами показу. Саме тому твідові жакети, спідниці-олівці, корсети та строгі жилети вийшли за межі традиційної стриманості. Вони виглядали легшими, сміливішими й подекуди навіть провокаційними.

Показ відкрила Діаніра Гурбушер у напівпрозорій рожевій сукні-комбінації. Її силует нагадував білизну, але завдяки легкій пір’яній квітці на ліфі образ набув майже казкового звучання. Особливо символічним стало те, що модель несла не нову сумку з колекції, а особисту Chanel 2.55 Габріель Шанель, взяту з архіву Дому.

Та сама модель і сумка з’явилися у фінальній частині шоу. Такий прийом замкнув колекцію в коло: від білизни, що нагадує другу шкіру, до нового трактування костюма, який давно став одним із головних символів Chanel.

Твід, прозорість і нове прочитання костюма

Одним із найцікавіших матеріалів колекції став smocked tweed. На вигляд він нагадує традиційний твід Chanel, однак за властивостями значно ближчий до еластичного трикотажу. Матеріал легко розтягується, повторює рухи тіла та не створює відчуття жорсткої конструкції.

З оновленого твіду дизайнер створив костюми з укороченими жакетами та спідницями різних силуетів. Серед найвиразніших образів був чорний комплект із приталеним жакетом і вузькою спідницею до коліна. У ньому легко впізнавався класичний костюм Chanel, проте його подача була значно менш формальною.

Блазі запропонував сприймати костюм так само невимушено, як звичайну футболку. Ця ідея проявилася у м’якшому крої, еластичних тканинах і відсутності зайвої урочистості. Навіть найбільш впізнавані речі колекції виглядали так, ніби їх можна носити щодня, комбінуючи з базовим гардеробом.

Поруч із твідом з’явилися кремові та чорні напівпрозорі костюми, прикрашені квітами й бісером. В інших образах щільна тканина чергувалася із сіткою, відкриваючи окремі ділянки тіла. Прозорість не виглядала випадковою або декоративною: вона стала інструментом для гри з контрастами між захищеністю та відкритістю.

Дизайнер поєднав легкі тканини з чоловічими жилетами, широкими штанами, жакетами з необробленими краями та спідницями-олівцями. Маскулінний крій у цьому випадку не приховував жіночність, а, навпаки, робив її виразнішою. Суворі лінії підкреслювали пластичність силуету, а відкриті ділянки шкіри додавали образам чуттєвості.

Найсміливішою інтерпретацією твіду став червоно-білий тигровий принт. Дикий візерунок з’явився на жакетах, костюмах і фірмовому двоколірному взутті Chanel. Поруч із ним показали леопардові туфлі зі світлим контрастним мисом, блакитно-сріблясті моделі та масивні сандалі із золотим логотипом Дому.

Сукні-парашути, балетні силуети та аксесуари у формі хмар

Одними з найбільш видовищних образів стали об’ємні сукні-парашути. Напівпрозорий шовк із принтами хмар укладали в кілька шарів, завдяки чому тканина ніби зависала навколо тіла. У цих силуетах можна було побачити різні стани неба: ранкову блакить, тепле світло золотої години та глибокі відтінки ночі.

Фінальним акцентом цієї серії стала поява Анок Яй у сукні з принтом сузір’їв. Образ майже зливався зі сценографією Гран-Пале, продовжуючи тему космосу та польоту. Модель нагадувала не стільки традиційне вбрання, скільки рухому частину нічного пейзажу.

Окремий блок колекції був присвячений балетній естетиці. Пишні багатошарові спідниці з тюлю поєднувалися з корсетними топами, відкритими плечима та деталями, натхненними едвардіанською модою. У цих образах можна було відчути відлуння костюмів Ballets Russes, але Блазі свідомо уникав надмірної театральності.

Замість буквального сценічного вбрання дизайнер запропонував речі, які можна розділяти на окремі елементи. Тюлеву спідницю легко уявити в поєднанні з простою сорочкою, а корсетний топ - із широкими штанами або класичним жакетом. Саме ця можливість трансформації зробила навіть найефектніші образи практичнішими.

Тема польоту продовжилася в аксесуарах. Птахи з’явилися на ґудзиках, прикрасах і вишивці. До традиційних стьобаних сумок додали моделі у формі хмар, а також мініатюрну сумку-клітку, з якої ніби щойно вилетіли птахи.

Серед інших помітних аксесуарів були сумки із зебровим принтом, моделі з контрастними кольоровими вставками та нові варіації класичної сумки з клапаном. Так Блазі показав, що оновлення спадщини Chanel може відбуватися не лише через одяг, а й через деталі, які формують настрій образу.

Фінал шоу пройшов під композицію Britney Spears Gimme More. Після останнього виходу моделей Матьє Блазі вибіг на подіум, а гості зустріли його оплесками. Серед присутніх були Дуа Ліпа, Ніколь Кідман, Педро Паскаль, Айо Едебірі, Маріон Котіяр та Алекса Демі.

Нова колекція Chanel стала для дизайнера можливістю ще раз довести, що робота зі спадщиною не обов’язково означає буквальне копіювання минулого. Блазі залишив впізнаваними твід, двоколірне взуття, стьобані сумки та костюм, але додав їм рухливості, прозорості й сучасної свободи. У результаті паризьке шоу виявилося не музейною реконструкцією, а живою розмовою між архівом Дому та жінкою, яка носитиме його речі сьогодні.